Вы не вошли.
Трохи смачних сердець
https://www.etsy.com/listing/1638333360 … yummy-food
А ви святкуєте Валентина? Мені завжди було ліньки, просто купували тортик. Власне, згадавши про тортик, я й зробила цю підбірку)
Марися:
- Я на вихідних порахувала, скільки в мене недоплетених серветок. 124. А ще 10 пар шкарпеток, 2 шарфи і покривало. І 17 незакінчених вишивок. Одна така гарна, з букетом нарцисів...
*важко зітхає*
- Мабуть, в березні піду на курси крою і шиття.
Отредактировано (2024-01-08 16:12:55)
Аня:
- Ти була в музеї пана Тадеуша?
Я *гостро відчуваючи власну відсталість*:
- Ні.
Аня:
- То сходи! Там така стеля!
***
Анжела:
- А я якось пішла в оперу. Там всі пани в костюмах, а пані в елегантському чорному, сама культура!
Коли я була мала, десь знайшла шматочок обсидіану. Це був скарб! Потім колишній геолог, який викладав у нас географію, побачив, що я цікавлюся мінералами. Він подарував мені шматочок піриту і розповів про фалунський феномен. Справа в тому, що деякі сульфіди здатні повністю замістити органіку, зберігаючи форму заміщеного об'єкту. Найвідоміший випадок - коли в XIII столітті у Фалунських залізняках (Швеція) рудокопи знайшли останки загиблого гірника, повністю заміщені піритом. Там начебто була навіть історія, що тіло впізнала колишня наречена гірника, називали також імя - Макс Ізраельссон. Знахідка зберігалася в управлінні шахти, а потім розсипалася.
Іноді жалкую, що не стала геологом або мінералогом. Але милуватися камінчиками ніколи не пізно)
https://www.etsy.com/listing/1653941065 … nes-hearts
Отредактировано (2024-01-09 16:43:03)
Вчора після роботи заскочила в галерею на головному вокзалі і побачила дуже цікаву штуку - такий ескізник, гортати який пропонувалося в нитяних рукавичках. Автора не знаю, напису коло альбому не було, охорони/спеціаліста теж заходь хто хочеш, бери що хочеш. Зафіксувала тільки, що то виставка фіналістів 14 Konkursu Gepperta. Може, ще знайду автора. А поки що нехай тут повисить безіменне.
Отредактировано (2024-01-10 17:06:12)
Аніне прислів'я:
- О матко й цурко разом взєнті!
Для мене в цьому є якісь вайби "отця-сина-святого духа". Але, скоріше за все, цивільне заміщення матюка XD Аня висловилася так вперше, коли той самий 99-річний дідок, який побачив у мені динозавра, якимось чином насрав на стіну. Як це йому вдалося - не знаю і не впевнена, що хочу знати XD Довелося палату розформовувати, мити й фарбувати. Головлікар філософськи сказав - що ж, тепер ця палата у нас буде люксусова.
https://www.youtube.com/watch?v=Y6K99l7Pwyg
Не згадали Ізраїль. Я не розумію, як можна не бачити "вісь зла", але буває, що ж.
Ця новина мене неприємно вразила.
Анжела:
- Ось чоловік на іменини подарував *показує Баккара Руж*
Всі затестили, похвалили - дійсно приємний. Анжела, стримано сяючи:
- Ото купив за якісь шалені гроші. І шо воно мені, хіба треба було? Ех, мужики, вони такі непрактичні!
Ти ж мій котику XD Побажали, щоб чоловік завжди був у неї багатий і непрактичний XD
Взагалі сьогодні якийсь день яскравих запахів. Їхала на зміну, виразно відчувала у повітрі конвалії. Зараз чую кавун - такий хрусткий, свіжий, але трохи недоспілий. Вдома розвісила випраний волохатий плед, пахне снігом. Зараз запалю аптекарську свічку, чебреця нанюхаюсь.
Сніжить, а я гуляю. Пройшла вже 11 км, до дому ще півтора. Завтра спатиму до обіду)
Отредактировано (2024-01-13 01:18:38)
Подруга принесла коломийки, яких я не знала. Добре мати подругу, дочка якої вчиться на факультеті народознавства XD
Ой юпка моя,
Юпка полосата,
А з-під неї вигляда
Сатана вусата.
Ой на горі, на горі
вовки бабу з’їли.
Руки-ноги повгризали,
а в сраку трубіли.
І ти ґуцул, і я ґуцул,
обась ми ґуцули.
Як нас тато породили,
то мама не чули.
Нарендерила ще трохи дівчат. Деякі, як можете бачити, з альтернативною анатомією, але знаю, любителі є, і я в першу чергу XD
https://www.etsy.com/listing/1656984217 … rn-lesbian
Але все ж можливості ШІ досить обмежені, і він швидко набридає. Колись знову почну малювати сама, востаннє робила це восени. Зараз планшет лежить на столі і дивиться на мене сумними глибокими очима. І співавторка дивиться. І я сама дивлюся на себе. Треба вписатися в якийсь проект, тоді буде стимул - тема і дедлайн. Але зима просто випиває з мене сили, навіть тепла європейська.
О, хочу так навчитись)
Сходила на вечорниці, де якраз був майстер-клас зі збирання намиста від Оксани Савченко, професорки та волонтерки Українки для України. Отак виглядають перші в моєму житті намисто і браслетик на чудовій модельці
Зайшла в базиліку св. Ельжбети подивитися на шопку. Її скоро приберуть, тому хотіла встигнути. Шопка нереально красива, деякі частини рухаються, але відео зняти я забула
Так подобається, що показані прості люди, їхнє життя, багато деталей. Мрію колись вдома таку зробити.
Отредактировано (2024-01-15 00:35:10)
Зима вирішила нагадати, що вона існує. Красиво, звичайно, але іді нахуй!
Закінчуємо валентинську тему, сьогодні у нас цукерочки та еклерчики, а попереду зелене пиво!
Мене чомусь дуже розчулюють слова "старий кавалер" і "стара панна". Вони такі рарні, від молоді вже їх не чую. Це сьогодні сусідка розповідала про свого брата, який днями помер - так і прожив життя, каже, старим кавалером. Чуєш і уявляєш щось таке з вусиками, з тростиною, в смугастому костюмі. А на фото - невисокий худорлявий чоловік з сумники світлими очима. Не пив, завжди мріяв про дітей, але не мав щастя в особистому житті, тому опікувався племінниками, а пізніше - хворою мамою. Помер так само тихо, як і жив, напередодні умовившись прийти до сусідки (себто його сестри) на каву. Коли не прийшов, сусідка схвилювалася, пішла до нього, а він лежить, вдягнений як до виходу з дому, тільки без куртки. Очевидно, забрався йти, але почувся зле, ліг перележати, так і відійшов.
Дізналася ще кілька нових слів та виразів. Наприклад:
*апаратка - жінка, здатна шокувати чи розсмішити, наприклад, колежанки мене так називають, коли я перекладаю їм сороміцькі коломийки на польську;
*ані на лекарство - кажуть, коли чогось нема взагалі, наприклад, кави не зосталося ані на лекарство;
*гаданьє австріяцьке - пустопорожня балаканина;
*робічь собі яя - насміхатися чи жартувати, наприклад - що ти з мене яя собі робиш;
*веє як на двожцу в Кельцу - говорять, коли сильно дме холодний вітер (начебто на тим вокзалі довго не було повноцінного укриття для пасажирів);
*англік з Коломиї - насмішка над людиною, яка вдає, що добре знає англійську.
До чого тут гданська сова? Просто пригадалося, як я розмовляла з Госею про птахів. Госю, кажу, от у вас сова - то сОва. А пугач? А сич? А неясить? Гося дивиться на мене круглими очима і каже - еее... сова, сова і сова XD
Отредактировано (2024-01-17 20:08:46)
Іноді дивишся - оцю картину я б повісила на стіну. А інша картина якось нищечком прокралася і тепер висить прямо в серці, дуже прикрашає. В моєму випадку то пейзажі. здебільшого без людей.
Stephen McMillan (USA b. 1949) Point Reyes Seashore, California
Paul Henry (Irieland 1876-1958) A Connemara Village
Hans Baluschek (Germany 1870-1935) Untitled 'City railway station' (1904)
Timothy Barr (USA b. 1957) Frolic's Porch (2020)
Ryohei Tanaka (Japan 1933-2019) Snow is Coming (2007)
William Hays (USA b.1956) Dawn (n.d.)
Simeon Nijenhuis, (Netherlands b. 1969) Na de regen - After the rain (2023)
Kenneth Blom (Norway b. 1967) Sun Stood Still (2023)
Josef Stoitzner (Austria 1884-1951) Nocturnal Landscape (c. 1932)
Peter Brook (UK 1927–2009) The Woods are Lovely, Dark and Deep
Sean William Randall (Canada b.1965) Light Flight (2023)
N.C. Wyeth (USA 1882-1945) Fox in the Snow (c. 1935)
David Hockney (b.1937) from The Arrival of Spring, Normandy (2020)
І два натюрморти з квітами. Поки що тільки два)
Michelle Morin (USA) June Green (June 2023)
Christine Lafuente (USA b.1968) Peonies with Pitchers and Stacked Teacups (2021)
Отредактировано (2024-01-18 21:45:21)
Зробила другий в житті мейлфолдер. Не дуже місткий, бо захопилася дизігном. Перший якраз був місткий. Сподіваюся, третій буде ідеальним XD Розпалисиці в комплекті!
Чогось згадався вірш, котрий я любила, ще коли мала 17 років.
Дим
Ігор Калинець
Втік дим від вогнища,
просто у синіх джинсах,
розпатланий,
та й подався у мандри.
Тільки спечену картоплину
прихопив.
По дорозі місто.
Сів у трамвай —
принюхується.
Зітхнула кондуктор:
— Осінь мені запахла.
Залоскотало водієві в носі —
повернув трамвай
і гайнув у гай.
“Я не в той трамвай сів”,—
подумав дим
і через вікно
вистрибнув.
Отредактировано (2024-01-19 14:08:16)
Співавторка сказала, що валентинки ще не закінчилися XD Нуок, маємо що маємо
Привезли пані, маленьку, схожу на пташку. Зламані обидві ноги. Пішла вперше в житті на льодувку і дуже невдало впала. Лежала і плакала майже до кінця мого чергування. Проте коли Марися сказала мені: "Умий шафку, проше, а я пуйде попудре тваж" (напудрю обличчя, себто покурю), пані на секунду завмерла, а потім розсміялася і сказала: "А такого виразу я ще не знала!". І більше не плакала.
Наступного тижня в моєму житті будуть перші за багато років просто-таки справжні тести! Та ще й з адміністративного і трудового права Польщі, а також англійської. Окрема розвага полягає в тому, що я англійську не вчила ні в школі, ні у виші XD Але здам, куди дінуся...
Розбиралися з трудовим правом, одну з наших пань раптом попердолило, і вона почала розповідати викладачці, як поляки знущаються над українськими біженцями. Я так і не зрозуміла, що там був за замут (пані прибирає під’їзди і не ладнає з координаторами), але говорила вона довго, десь хвилин 5-7. Сльозливо-агресивно, зніхуя, та ще й якось особливо некрасиво спрямовано до пані Маржени, яка дуже добре до нас ставиться. Маржена і всі ми спочатку були в шоку, потім ми з Анею (іншою, не тою, що на роботі) сказали, що таким монологам під час навчання не місце. Пані визвірилася: "Добре, що для вас це не проблема!", але монолог скінчила. Окремий прикол (як стало відомо після пар) полягав у тому, що вона живе в Польщі від 2016 року, біженка, блядь.
Навіщось після першої пари викладачка розповіла про рослину, насіння якої викликає сильні галюцинації і смерть. Я пригадала, що ця рослина росте акурат за 50 метрів від мого дому, і посміялася - ну якщо не здам річні тести влітку, знаю, що робити. Викладачка також посміялася, а от кураторка всерйоз почала вмовляти, що результати тестів - це не головне в житті. Була вимушена запевняти нашу добру котицю, що я не настільки серйозна, якою здаюся.
На фото - дорога від поліцеалки до моєї автобусної зупинки
Отредактировано (2024-01-20 21:53:13)