Холиварофорум

Анон

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

Є в Польщі таке місто: погане. І яке ж облудне, бо, ніби сповите в пелену жалоби, а насміхається зі смерті. Тисячу вершин підкорило в піднебессі, а долом своїм в крові валяється. Воно черпає свою непохитну силу з тонких квіток бавовни, а з мертвого золота – життя. Своєю цінністю завдячує своїм же вадам.
(Польський письменник Зиґмунт Барткевич про Лодзь)

Анон

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

Фото з іранських соцмереж, охуєнна дівчина підкурює від портрета аятолли

Анон

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

Швидко зафіксувати цікаве: В польській мові є вираз traktować jak powietrze - ставитися як до повітря, себто не бачити людини, не вважати за когось значущого, такого, хто щось важить.

Анон

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

"Люблю повеселитись, особливо пожерти". Ютуб-канали, звідки я беру інфу про їжу та кулінарні ідеї (більшість українські)

Історія на тарілці - кулінарні традиції та рецепти минулого, пізнавальне
https://www.youtube.com/@%D0%86%D1%81%D … 1%86%D1%96
Приємний україномовний хлопець з простими докладними рецептами
https://www.youtube.com/@shchaslyvyy-kukhar
Багато рецептів та ідей з усього світу, міжнародний канал
https://www.youtube.com/@HowToCooook
Кухня Півдня України
https://www.youtube.com/@LOZOVSKI

Анон

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

Значить, є у мене така особливість - якщо беруся читати якогось автора, то читаю 3 й більше творів щоб побомбити від душі. Отже, я прочитала 6 романів Арчибальда Кроніна, і це, з однієї сторони, маст хев, з іншого іді нахуй. Що, на мою думку, маст хев - демонстрація протистояння/взаємодії людини та суспільства, картини реального життя, описи природи й архітектури. Іді нахуй - це ставлення в цілому наче позитивного ГГ до жінки. Тебе згвалтували? Фу такою бути, бісиш, йди геть, о - ти усвідомила свою ницість і підігнала високодуховному мені ніштяків, ну ок, йди сюди, поцюлюю. Ти зізналася мені в коханні? Фу, ти використовуєш косметику і любиш красиві речі, ти піздуховна, геть від мене. Ти краща за мене в професії? Фу, я тебе гнобитиму й ганятиму, поки ти не почнеш зі шкіри лізти, щоб заслужити мою... ну хай буде повагу. Ти віддана й працьовита дружина, робиш все для моєї кар'єри й комфорту? Фу, у тебе старі дешеві плаття, неелегантний вигляд, сиди вдома, я піду до ресторану зі справжньою леді, оой, а чого ти померла, поплачу над гробом.

Дивовижно, але найбільш вільним від цих стереотпиів, на мою думку, є роман "Ключі від Царства", про католицького священника в китайській місії. Я читала його останнім, бо чекала там концентрації ненависті до "бяб з кобочками", але ні - навіть дихати можна XD

Фото просто так. Або не просто так, а про яблуко гріха, чи що

Отредактировано (2026-01-10 18:26:01)

Анон

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

Земля лисиць. Перший виступ Поцопи

Частина 1. Втеча з міста
Частина 2. Поїзд не туди
Частина 3. Чорна Хтонь відкриває очі
Частина 4. Небезпека неподалік
Частина 5. Коли приходить Велика Мати
Частина 6. Перший хлопець на селі
Частина 7. Початок зими
Частина 8. Подих страху
Частина 9. Цукор з пустелі
Частина 10. Весна з переживаннями
Частина 11. Розвідка на ферму
Частина 12. Цукор не повернеться
Частина 13. План війни

▼Скрытый текст⬍

Вечір, коли почалося лисяче віче, видався вогким і похмурим, вечірня роса осідала на хутрах, і лисиці сердито струшувалися. Судячи з усього, Піввуха була дуже переконливою — крім знайомих, прийшли навіть ті лисиці, яких міські подруги ще не бачили. Піввуха встигла трохи подрімати, тому, хоч і позіхала на всю пащу, але прийшла й сіла поряд із Поцопою.

— Ми зібралися, — оголосила Поцопа, — щоб урятувати не тільки тих, хто в клітках, а й себе. Люди будують жах на нашій землі. Ферма, де вбивають лисиць, має зникнути.

— Як ми це зробимо?! — вигукнула Твердолоба. — У нас немає машин, немає вогню! Зуби й кігті не зламають залізо!

— До того ж, це небезпечно, — проскрипів якийсь старий, незнайомий лис. — Люди підуть по слідах, знайдуть наші нори — і вб’ють.

— Якщо ми підемо проти них усі разом… — почала було Поцопа, але її перебила одна з яружних лисиць:

— Усіх разом і переб’ють. Наче ти не знаєш, що в них є зброя!

Лисиці загаласували всі разом, так гучно, що Поцопа злякалась: а раптом їх почують на фермі? Вона розгублено озирнулась. Маслокуса дивилась з-під лоба, Тьмяноок переминався з лапи на лапу, Піввуха злісно шкірилася.

— Що робити? — спитала Поцопа, втративши впевненість.

— Гарикни на них як слід, — прошипіла Піввуха.

— Вони вільні лисиці і  мають право говорити, що думають! — заперечив Тьмяноок.

— Вони сліпі — прости, Оку! — і дурні, як сови вдень, — огризнулася Піввуха. — Поцопо, давай уже! Я що, дарма лапи стерла, поки всіх збирала?

«О Велика Мати, допоможи мені! — благала про себе Поцопа. — Я не можу бути такою впливовою, як Грандіцопа. Я не можу змусити їх слухатись. Я не мудріша за інших. Я просто хочу, щоб вони вижили!»

З її очей покотились гарячі сльози:

«Я знаю, ти не говориш словами. Але допоможи мені дійти до кінця. Не дай мені підвести тих, хто в клітках. Я не прошу дива, не прошу зробити все за нас. Тільки… щоб вони мені повірили. Щоб ми могли йти вперед, навіть якщо лапи від страху відмовляють!»

Щось торкнулося її плеча, але лисиця не злякалася. Їй здалося ніби хтось сів поряд. Наче поруч було щось велике, тепле, рідне, і воно дихало разом з нею, даючи сили.

Поцопа повільно підняла голову й оглянула зібрання. Лисиці поступово замовкали: у погляді міської гості світилось щось таке, що змушувало до тиші.

— Я теж боюся, — сказала вона тихо, але її голос рознісся несподівано далеко. — Шановні брати й сестри, можливо, ви маєте рацію. Можливо, люди нас уб’ють. Можливо, легше сховатись у норах і сподіватись, що біда мине.

Вона перевела подих і продовжила:

— Але біда не мине. Вона вже тут. Вона — у клітках за колючим дротом. Вона дихає в кожній лисиці, приреченій на смерть. Це не «їхня» біда. Це наша спільна біда.

Хтось хотів заперечити, але Піввуха звелася і хижо вишкірилася. Сперечальники притихли — задерикувата лисиця вже встигла показати, на що здатна.

— Ми живемо тут, у цьому лісі. Це наш дім — так, і наш тепер, хай ми й прожили багато кругів у місті! Ви скажете: «Люди вб’ють нас усіх». А я скажу: якщо ми нічого не зробимо — вони й справді нас уб’ють. По одному. Спочатку тих, хто в клітках. Потім тих, хто живе поряд із фермою. Потім яружних, горілих, суничних. Усіх!

— Чого б це? — перебив її Рідковус. — Їм до нас і діла немає!

— Так, так! — підгавкнула Куронога. — Мені старий Пуходер говорив, що наша шуба їм не підходить, вони особливих лисиць вирощують.

Зібрання схвально загуло. Піввуха не витримала й загарчала. Маслокуса стала в бойову позу й наїжачила шерсть. Тьмяноок мовчав.

Раптом на допомогу прийшов Червононіс. Він кахикнув і стримано промовив:

— З вашого дозволення, шановні сестри й брати… Якщо у людей добре підуть справи на фермі, вони почнуть її розширювати. А це що значить, га? — він обвів зібрання серйозним поглядом. — Та ну, не повірю, що ви не розумієте. Це значить, що наш ліс почнуть вирубати, а нас — виганяти. Світ, звичайно, великий, а нову нору можна викопати будь-де… Але запитайте себе, чи цього ви хочете? Цього, так?

Він кивнув Поцопі й відступив на своє місце. Лисиця знову набрала повітря і продовжила:

— Ферма — не просто огидна. Вона страшна й безжальна, як капкан. Ви боїтесь — і це правильно, всього, що небезпечне, варто боятися. Але сміливість — це не тоді, коли не страшно. Це коли страшно, але ти кидаєшся, щоб перегризти горло, щоб захистити свою здобич, свою нору, своїх лисенят. Тільки тоді ворог злякається і відступить. Рятуючи сестер і братів — ми рятуємо себе! — повітря в грудях скінчилося, Поцопа закашлялася й хрипко додала:

—  А тепер я мовчу. Нехай говорять ваші серця.

Настала така оглушлива тиша, що чутлива Маслокуса впала на живіт і накрила мордочку лапами. Лисиці переглядалися, нервово облизуючись і притискаючи вуха.

«Я зробила все, що могла, — втомлено подумала Поцопа. — Але вони не вірять. Вибач, Велика Мати. Я тільки все псую…»

— Я старий хворий лис, — порушив тишу Кривокіготь, і всі обернулися до нього. — Я бачив занадто багато, щоб вірити, що ми зможемо вигнати людей з місця, яке вони захотіли для себе. Але спробувати варто. Я в ділі! — він прокульгав уперед і сів поряд із Маслокусою.

— Підкоп буде дуже довгим, — подала голос Гострозуба. — Спочатку земля суха, з глиною та корінням, але далі піде пісок. Може обсипатися.

— Будемо підпирати, — сказав Лисопуз. — Принесемо міцні гілки з лісу, будемо вбивати в стінки. Один копає, один забиває. Ніхто не йде в своїх справах, доки не зміцнить підкоп після себе.

— Гарна ідея, — підтримала Тихолапа. — Я не можу копати, але можу назбирати гілок!

— А якщо раптом щось піде не так?! Якщо люди ходитимуть поруч, якщо хтось застрягне в підкопі? — занепокоївся Хвостостук. — Але слухайте! Слухайте! Я ж можу постукати, так? Три рази — тривога. Два — потрібна допомога. Один — небезпека минулася... Сигнали! Потрібно придумати сигнали! Я відповідатиму за зв’язок! Так, так!

Дзьобоноса заскімлила, нервово озираючись:

— А… а якщо нас перестріляють? Або підпалять? Або собак привезуть?! Ми ж не люди, у нас лисенята, шубки, лапки, і… Але… якщо всі підуть… я теж піду. Так буде добре?

— Увесь цей шум нічого не вартий, якщо не буде порядку, — заявила Хрестовуха. — Рити треба за схемою. Хто, коли, де — усе має бути чітко визначено. І хто не приходить — тому сором. Без образ, бо це не гра!

— Підкоп допоможе, якщо знаєш, куди вилізеш, — сказала Чорноспина. — Ми виведемо їх… і куди? В ліс? А якщо вони не зможуть бігти? Треба готувати схованки в лісі. Нори, дупла, тихі стежки. Ми все маємо добре продумати!

— Слова, це все слова! — раптом заверещала Куронога, вставши на задні лапи. — Нам потрібен удар! Нас багато! Ми нападаємо на ферму, розриваємо людей — і все! Чи ви боїтеся?

— Ніхто не боїться, — втомлено відповіла Поцопа. — Але якщо щось піде не за планом, загинуть усі. Тому ми й зібралися, щоб усе добре обдумати.

— Думають тільки ті, хто не готовий ризикувати! — підтримав дружину Рідковус. — Потрібно діяти зараз! Якщо ви боїтеся, я піду один!

Кілька хвилин на площі стояла тиша, а потім усі лисиці розсміялися. Вони каталися по траві, махали лапами, пищали і тицялися носами. Рідковус та Куронога ображено роззиралися довкола себе, прищуливши вуха. Сміх допоміг зняти напругу, і серця наповнилися рішучістю. Поцопа відчувала це так само ясно, як запах сирості і грибів.

— Ну що, вважаю,  ідея непогана, — жартома сказав Червононіс. — Я якраз думав, чим би зайнятися ввечері… Тільки давайте так: я не копаю, я — перевіряю, щоб усе було добре. Щоб, значить, красиво й з гідністю вилізти потім по ту сторону дроту.... Ой, дорога, не треба, я копатиму, копатиму! — сердита Хрестовуха вкусила чоловіка за плече.

— Найстрашніше — не люди, — несподівано сказала незнайома лисиця з сивими хвостом. — Найстрашніше — сам страх. Я з дитинства боялася мисливців і готова була заритися в землю від запаху людини. Але якби тоді хтось сказав: «Ми можемо дати відсіч» — я пішла б. І зараз піду.

Настала тиша. Потім встав лис із рваним вухом:

— Не думаю, що зможу вчепитися людині в горло. Але якщо мої лапи потрібні, щоб копати — я з вами.

— Копати будемо всі, — лагідно сказала Піввуха. — Щоночі — нова зміна. Гілки для підпорок приносимо протягом дня, теж по черзі. Хто копає — той мовчить. Ніякої їжі біля підкопу, ніякого сміття. Вхід маскуємо. Якщо йде дощ — не копаємо. Земля промокне, і все завалиться.

— А якщо хтось зламає лапу чи захворіє? — спитав круглоокий луговий лис.

— Підмінюємо. Щоночі буде запасна трійка лисиць. Старші, хто не має сили в лапах, — на чергуванні, стежать за шумом, за вітром. Люди не мають нас почути.

— А якщо людина побачить підкоп зі свого боку?

— Останню частину шляху, найкоротшу, залишимо не проритою до дня, коли люди поїдуть до міста. Тоді прийдемо і за кілька годин прокопаємося, — підсумувала Піввуха. — Ну що, всі згодні? Хрестовуха, подбай, щоб всі знали, коли їхня черга. Дякую, шановні родичі, що ви нас почули!

— Вам спасибі, сестри, — відповів за всіх Крутилап. — Чомусь корисному все ж таки вчать у вашому місті, га?

Анон

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

Нашвидкуруч - замість "спердолити" можна сказати "pójść tam, gdzie rośnie pieprz". Як завжди, до мене чіпляється тільки красива, корисна й інтелігентна лексика XD

Снігом засипає третій день, навколо так красиво, що навіть ліниво фотографувати, я знайшла підробітку, цілувалася з білим йорком, який до тремтячки любить лизати гумові рукавички, Ірена нарешті наважилася піти до подолога, Зенек випив пива і зліг з... алергією. Такі наші останні новини, перемикайтесь.

Фото ранку 2 січня, подобаються хмари

Отредактировано (2026-01-13 22:09:24)

Анон

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

Читаю про шотландських та ірландських святих. Вони прекрасні. Наприклад, пишуть, що святий Колумба (засновник легендарного абатства Келс) "настільки оберігав свою цнотливість, що ніколи не дивився на власну мати" XD

Цнотливець, втім, не у всьому дотримувався таких суворих правил. Він був піратом, тобто копіював книжки без дозволу. І через це став причиною війни! У абата монастиря Клонард, святого Фінніана, була рідкісна книга псалмів. Колумба таємно скопіював її текст. Фінніан про це дізнався і зажадав віддати йому копію. Пірат відмовився, вважаючи, що текст книги належить «всім очам, що його читають». Фініан поскаржився на Колумбу королю Діармайту мак Кербайллу. Король став на сторону абата, сказавши: "Як теля належить господареві корови, так і копія - господареві книги" ("Якщо корова державна, то й теля також державне", оце все). Святий Матроскін Колумба пішов плакатись своїм родичам, шляхетному роду Уї Нейллів. Ті покликали ще купу народу, створили антиДіармайтівську коаліцію, отримали перемогу (звичайно ж, завдяки молитвам Колумби!).

Ну й, звичайно ж, як Троянська війна розпочалася не через Єлену (вона була лише формальним приводом), так і ця війна, кажуть історики, виникла не через книгу. Просто північні сусіди давно гострили зуби на владу верховного короля Діармайта. Кілька років пізніше синод Ірландії засудив дії Колумби, той відправився у вигнання, але невдовзі повернувся й помер, молячись біля вівтаря.

Цікавинки:

Близько 580 року Колумба провів обряд вигнання «водяного коня» з річки Несс (яка витікає з того самого озера Лох-Нес).

Одного разу Колумбу відвідав ангел, який велів йому вінчати на трон такого собі Айдана Мак Габрейна. Колумба відмовився. Ангел у відповідь його відшмагав. Три ночі поспіль посланець божий приходив до Колумби і шмагав за відмову, аж той нарешті погодився. ("Я не пойняв, ти абат чи мазохіст?")

Колумба був праправнуком ватажка ірландських розбійників Нейла Дев'яти Заручників, який на початку V століття викрав одного бритського юнака. Цей юнак згодом став святим Патріком.

Кажуть, що від Колумби поширювався приємний аромат, який всі вважали доказом святості. Як на мене, це був просто доказ його любові до гігієни.

by Daniel Mitsui

Отредактировано (2026-01-13 23:19:44)

Анон

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

Дяка за лисиць 

Tierleben im Ornament - designed by Prof. G. Sturm - 1895

Анон

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

Tierleben im Ornament

Дякую!   Люблю виноград, їм його відрами, як справжня лисиця з басні)

Анон

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

Цікаве. Знайшла історію про те, чому фіакр називається фіакром. У 7 ст. жив святий Фіакрій, який у 17 ст. став покровителем компаній з прокату транспортних засобів та заїзду «Святий Фіакрій». Тому його стали вважати покровителем перевізників та візників. А в Польщі фіакри мали назву дорожка (dorożka), слово походить з російської мови, і виникло, коли почали вводити платні траси (darożki, як то чули поляки).
https://www.facebook.com/MadeinKrakow

Ну й оскільки вже пішла в сторону релігії - ще двійко упоротих ірландців.

Святий Енда Аранський в молодості був воіном. Його сестра-аббатіса намагалася переконати брата облишити службу. Він згодився, але зажадав, щоб сестра дала йому за дружину дівчину зі свого монастиря. Як тільки абатиса дала обіцянку, майбутня наречена одразу померла. Будучи цим дуже вражений, Енда став священиком.

Один із 12 апостолів Ірландії Кіаран Клонмакнойський мав ручну буру корову, яка постачала молоком самого Кіарана та цілий збудований ним монастир. Шкуру цієї корови використоали для створення одного з перших манускриптів ірландською мовою, так званої «Книги бурої корови». Ще одна історія свідчить, що коли святий Кіаран був студентом, його ручна лисиця відносила виконані ним письмові завдання вчителю.

І приємне:

8 українських митців пройшли до фіналу Болонської виставки ілюстраторів. Це рекордна кількість за всі часи. Минулого року переможницею стала Марія Гайдук.

https://suspilne.media/culture/1213174- … stratoriv/

Отредактировано (2026-01-15 19:21:38)

Анон

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

Отредактировано (2026-01-18 14:51:47)

Анон

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

Новеньке
Карта CUKR: https://bit.ly/4jqLQFs
З 2026 року в Польщі планують запровадити карту побиту CUKR — новий дозвіл на перебування до 3 років із PESEL UKR.
Деталі з’являться після підпису закону та запуску системи.
Нові правила підрахунку стажу: https://bit.ly/3YvhlVj
До трудового стажу зараховують не лише umowa o pracę, а й ведення бізнесу (JDG) та роботу за umowa zlecenie або umowa agencyjna.
Місячна мінімальна зарплата: 4806 PLN брутто (≈ 3606 PLN нетто)
Мінімальна ставка за umowa zlecenie: 31,40 PLN брутто/год.
З 1 січня 2026 року в Польщі працює централізований онлайн-запис через IKP (Internetowe Konto Pacjenta).
Нові правила ZUS щодо лікарняних: https://bit.ly/49lAAFK
🟩Дозволено: побутові справи, покупки, прогулянки.
🟥Заборонено: робота, заробіток, важка фізична праця, ремонт, інтенсивний спорт.
ZUS може частіше перевіряти лікарняні, а порушення — стати підставою для відмови у виплаті.
Зміни в процедурі легалізації посвідки на проживання (MODUŁ Obsługi Spraw, MOS)
Планується електронізація подання заяв на всі типи дозволів на проживання через нову платформу MOS (Moduł Obsługi Spraw). Це означає, що документи на карту побиту/інше можна буде подавати тільки онлайн після запуску системи.

Анон

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

Ще трошки Кіарана Клойнмакнойського. У 7 сторіччі жив собі такий бард Шонахан Торпест, дуже популярний, літераллі сонце ірландської поезії. Якось він написав сатиру на короля кішок Ірусана - проклявши кішок, які мусили би стримувати мишей. Ірусан вистежив і схопив Шонахана, збираючись його вбити. Але тут з'явився святий Кіаран і врятував барда, вбивши Ірусана.

Король кішок - найважливіший персонаж ірландської "котячої" міфології. Можливо, він живе у звичайному домі, у простій сім'ї і нічим не видає своєї приналежності до королівського роду. Щоб дізнатися, чи не є ваш кіт особою королівської крові, рекомендується відрізати у нього маленький шматочок вуха. Король кішок обов'язково розповість вам, що він думає з цього приводу.

Розповідають, як одного разу чоловік в пориві гніву відрізав голову своєму коту і кинув її у вогонь. Пролунав гуркіт, очі кота блиснули пекельним вогнем, і відрізана голова прогриміла: "Скажи дружині, що ти позбавив голови Короля Кішок, і чекай своєї долі! Я обов'язково помщуся!". Згодом подружжя взяло до будинку нове кошеня. В річницю загибелі старого кота кошеня раптово вкусило господаря за горло, та так, що він незабаром помер в муках. (с)

Отредактировано (2026-01-16 20:12:43)

Анон

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

Лисиця, сотона та квіточка

У нас сьогодні сонце, ура! Зараз підемо гуляти.

Отредактировано (2026-01-18 15:53:33)

Анон

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

Земля лисиць. Жертви та ризики

Частина 1. Втеча з міста
Частина 2. Поїзд не туди
Частина 3. Чорна Хтонь відкриває очі
Частина 4. Небезпека неподалік
Частина 5. Коли приходить Велика Мати
Частина 6. Перший хлопець на селі
Частина 7. Початок зими
Частина 8. Подих страху
Частина 9. Цукор з пустелі
Частина 10. Весна з переживаннями
Частина 11. Розвідка на ферму
Частина 12. Цукор не повернеться
Частина 13. План війни
Частина 14. Перший виступ Поцопи

▼Скрытый текст⬍

Робота почалася на третій день після сходу. Поступово підкоп заглиблювався. Лисиці проривалися далі, викидаючи землю лапами й мордами, ретельно укладаючи товсті гілки.

— Треба частіше мінятися — лапи болять, кігті тріскаються, — невдоволено буркнув Червононіс, вибравшись із тунелю на короткий перепочинок.

— Я можу рити хоч цілодобово! — гордо заявила Куронога. — Я взагалі пропонувала, щоб кожна лисиця рила по чотири години!

— Та ти минулої зміни тричі тікала перекусити! — обурилася втомлена Хрестовуха.

— Зате коли поверталась — рила від душі!

— А твій чоловік взагалі пішов і не повернувся!

— Не моя вина, що мені камінь у ніс прилетів! — образився Рідковус. — У мене нюх витончений, його треба берегти!

— У тебе лінь, а не нюх!

— Ви обидва більше заважаєте, ніж копаєте, — прошипіла Чорноспина. — І йдете, не зміцнивши стін.

— Ми не якісь там чорнолапці, ми — натхненники!

— Надихати можна і збоку, — буркнув Червононіс. — А копання — це коли лап уже не відчуваєш.

— Так! — гарикнула Поцопа. — Слухайте сюди. Ми всі втомлюємося. Але якщо почнемо гризтися замість роботи — нічого не вийде. Відтепер — чіткий графік. Кожна зміна — чотири лисиці, двоє на підхваті, дві години працюємо, потім наступна четвірка з парою. Куроного, Рідковусе — ваша робота нікуди не годиться. Ви не лише погано копаєте, а ще й не дбаєте про безпеку інших — ця земля могла комусь на голову впасти! Відправляєтесь заготовляти гілки.

— І тільки спробуйте притягти трухляве дерево або не з’явитися на зміну, — пригрозила Піввуха. — Дізнаєтесь, чому мене в місті Дим усі бояться!

Рідковус ображено пирхнув, Куронога сердито блиснула очима, але сперечатися не стала.

— Тоді я спати, — позіхнула Дзьобоноса, акуратно укладаючи чергову гілку. — Вранці, як роса зійде, піду за травами для лікування лап.

У цей момент під землею щось тихо хруснуло — ніби кістка під лапою, і ґрунт почав осідати. Лисопуз кинувся в підкоп, але Піввуха міцно схопила його зубами за загривок.

— Там же Кривокіготь лишився!

— Стій! А то й сам там лишишся! — Поцопа завмерла, не наважуючись поворухнутися, аби земля під її лапами не просіла ще більше. Усі стояли мовчки, мов тіні, аж поки з-під осипаної землі не пролунало гучне: — Апчхи!

— Живий! — вереснула Хрестовуха, і всі кинулися відкопувати Кривокігтя. За кілька хвилин назовні показалась брудна голова зі щільно заплющеними очима.

— Уфф! Думав, все… — старий лис заворушився, визволяючись з-під піску та глини. — Дякую, родичі! — він підвівся на тремтячі лапи й відкашлявся.

— Ох ти ж… — протягнув Червононіс, дивлячись на обвалений підкоп. — Добре, що багато не встигли зробити.

— Доведеться трохи зсунути вбік — там більше коріння, воно триматиме землю, — сказала Піввуха, відпльовуючись. А тоді зловісно вишкірилась і вп’яла погляд у Рідковуса з Куроногою: — Ну що, малошановні? Це саме там, де ви гілки не поставили! Готуйтесь, зараз я вас їстиму!

Подружжя заверещало й кинулось навтьоки, а Піввуха поскакала за ними. Решта лисиць переглянулася — і розреготалася.

***
— О-о, йде, — промовив Тьмяноок, нашорошивши вуха. — Сердито ступає.

Цукор виринула з тіні, підійшла до сітки й роздратовано плюхнулась на худеньку дупцю.

— Ти здорова? — обережно спитала Маслокуса. — Виглядаєш, як міська пацючиха, якій не вдалося поцупити кістку.

— Красно дякую, сестричко, — процідила Цукор. — Мене сьогодні знімали в кіно.

— Знімали? — перепитав Тьмяноок. — Це як?

— А отак! — визвірилась Цукор і тут же знизила голос, зиркнувши в бік вагончика. — У людей є такі… штуки. Вони блимають, клацають, а потім твої вуха, морда, язик — усе показують у такій штуці… В інтернеті! Там тебе можуть бачити інші люди. І навіть лисиці! Сьогодні я гралася з плюшевим зайцем. Вони сміялись. Гладили. Один навіть поцілував. Потім дивились відео — знову сміялись.

— Це боляче? — насупився Тьмяноок.

— Ні, не боляче. Господарі мене теж знімали такими штуками, але то ж господарі. Вони добрі. А ці — вбивають лисиць. Одним словом, неважливо. Я просто зла!

— Ти не мусиш залишатися з ними, якщо тобі зле. Ми впораємось, — сказала Маслокуса, озирнувшись на друзів. Ті мовчки погодились.

— Усе нормально, — пирхнула Цукор. — Я їм усміхаюся, стрибаю за командою, лягаю пузом догори. А потім іду в сарай і дивлюся на ключ. Я їх усіх ненавиджу. Навіть тих, хто мене з руки годує. Особливо їх.

— Ти сильна, — тихо сказала Поцопа.

— Я не сильна, — відрізала Цукор. — Я зла.

Вона потерла лапою морду:

— Як же мені хочеться вгризтися комусь із них у пику!

— Потерпи ще трохи, — м’яко мовила Поцопа. — Ми майже готові.

Цукор видихнула:

— А як там підкоп?

— До сітки ще дні зо два роботи, — відповів Тьмяноок. — Сьогодні Хвостостук із Червононосом зміцнювали склепіння. Завтра підуть Чорноспина, Довгоног і Маслокуса. Потім залишимо тільки тоненький шар, і коли люди поїдуть…

— …я дам вам знак і украду ключ. Усе я пам’ятаю. Хай з завтрашнього ранку тут хтось постійно чергує біля ферми. І скажіть черговим, щоб навіть не думали спати!

Всі помовчали. Потім Цукор підвелась:

— Гаразд. Час повертатися, а то почнуть шукати.

— Бережи себе, — мовила Піввуха.

— Я не за себе боюсь, — буркнула Цукор і попленталася назад до вагончиків.

Коли подруги й Мутноок повернулися до селища, їх одразу ж обступили лисиці. Вони виглядали схвильованими й злими, гарчали й вишкіряли зуби.

— Що сталося? — насторожено спитала Поцопа.

— Вона… вона там! — вигукнула з натовпу лисиця Сухохвоста з Суничної галявини. — Цукор у шкуродерів! Сидить у них на колінах! Облизує їм пики! Вона нас зрадила й пішла до людей, вона приведе їх сюди!

— Що ти мелеш? Усе зовсім не так, — почала було Маслокуса, але Сухохвоста її перебила:

— Сама бачила! Більше того, сестри та брати, слухайте, — вона розвернулася до інших лисиць, — оці-от, що нас підбурювали напасти на ферму, зустрічаються з нею! З цією зрадницею! І це я теж бачила! Сьогодні!

— Вони привели сюди людей!

— Вони нас здадуть і заберуть наші нори!

— Вони з міста! Вони хочуть забрати цей ліс собі!

— Так, — тихо й зло сказала Поцопа. — Годі вже теревенити, — і заверещала так пронизливо, що заглушила всіх одразу. Гомін стих, багато хто з лисиць перелякано припали до землі, наїжачивши шерсть.

— Сухохвосто, ти ще не зрозуміла, де шкребеться миша, а вже риєш землю, — спокійно звернулася до суничниці Поцопа.

— Слухайте, слухайте всі! — прогавкав Тьмяноок.

— Цукор, — продовжила Поцопа, — робить те, на що ніхто з нас не здатен. Вона живе серед убивць, усміхається, махає хвостом, облизує їм руки. Вона знає, де ключ від кліток. Вона слідкує, коли люди приїжджають і коли їдуть. Без неї ми не мали б жодного шансу — і наші сестри та брати в клітках також.

— Але… вона ж грається з ними, сидить у них на колінах, — повторила Сухохвоста.

— Так. І ти навіть не уявляєш, що значить — бути поруч із тим, хто в будь-який момент може сказати: «А чи не зробити мені опудало з цієї милої лисички?». От що, шановні. Ми риємо тунель — наші лапи втомлені й закривавлені. А душа Цукор щодня стікає кров’ю. Але вона тримається — щоб вижили ми всі.

— А чим ти доведеш, що це правда? — спокійно спитав із натовпу Лисопуз. — Особисто я тобі вірю, але інші…

— Клянусь Великою Матір’ю, яка зараз серед нас!

Лисиці відсахнулись — Поцопа, здавалося, виросла, торкаючись вухами потемнілого неба. Вітер дмухнув крижаним подихом, сосни зашуміли, і запанувала тиша. А за мить усе повернулося — і тепле вечірнє світло, і дзюрчання струмка, і скрип сосон. Сухохвоста, впоравшись із тремтінням, схилила голову й мовила:

— Пробач, сестро. Я не знала.

— Цукор — хоробра, — сказав Кривокіготь.

— Так. Дуже хоробра, — гордо заявив Тьмяноок. — Вона найкраща лисиця у світі!

Під ранок втомленій Поцопі наснився найдивніший сон в її житті. Ніби Чорна Мати спустилася з пічки й прийшла до неї.

«Дочко, — сказала вона, — я стара. Дуже стара. Минуло багато весен з того часу, коли я була простою лисицею, як ти. А потім… я наїлася ягід ї заснула на галявині, а в той час до нори, де були мої лисенята, прийшли мисливці з собаками… Я не хотіла жити. Хотіла скоріше потрапити до священної ріки, переплисти на другий берег і знайти дітей. Але раптом мене покликала тодішня Матір. І я пішла до неї».

Вона помовчала і додала:

«Те, що я стала Матір'ю замість неї, не повернуло моїх лисенят, але дало мені можливість врятувати інших. Якщо тебе кличе доля, треба зробити вірний вибір, хоча він і не найкращий».

Прокинувшись, Поцопа пирхнула. Доля покличе, ти ба! А що, хіба все в нашому житті — не поклик долі? Вона вже відповіла на один виклик — залишилася в Старому Лисці. Ні, на два — вирішила рятувати полонених з кліток. Чого Матері ще від неї треба?! Чого ще можна вимагати від звичайної лисиці?!

Анон

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

Слідкую за чудовою англійською дівчиною Люсі, до якої вже кілька років ходять дикі лисиці.

Люсі - нереальна. Вона максимально відкрита на контакт з тваринами, неймовірно делікатна, турботлива без нав'язування. Вона годує звірят, дає їм ліки, дозволяє розпоряджатися у своєму дворі, проводить ночі у спеціальній кімнаті, де завжди відкриті двері, щоб спілкуватися з лисицями. Зараз до Люсі ходять 4 лисиці: пара Бубу й Тайгер, один новенький лис, якому Люсі ще не дала імені, і Хейді.

Хейді - нереальна. У неї наче хтось ампутував страх і натомість вживив розсудливість та спокійну цікавість. Невеличка круглолоба лиска з уважними очима і половиною хвостика спокійно заходить до кімнати, вивчає всі речі, саму Люсі, її кішку. Без страху бере їжу з руки, намагається відчинити двері до інших кімнат, дрімає на канапі. А днями вона почала гратися! Хейді смикає килим, гризе стопер та собачу іграшку, стрибає, дозволяє собі бути гучною, незграбною й дуркуватою - і це величезний прорив у довірі. Дикі тварини не граються, якщо їм некомфортно.

І це просто казково, що дві нереальності співпали, і ми можемо тепер бачити їхню взаємодію

https://www.youtube.com/watch?v=aNaR74i0Hb0

Отредактировано (2026-01-18 15:04:53)

Анон

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

Вчора побачили, що Martes Sport в Галерії Домініканській ліквідується, зайшли просто подивитися - вийшли з курткою, кросівками, двома парами сандалій, фліскою, шкарпетками та аксесуарами для взуття, і все це на 400 злотих. Майже не погуляли, доведеться завтра XD З приводу вдалих закупів купили пляшку вина і... мене розвезло!

Святу правдоньку котя каже:

Отредактировано (2026-01-18 15:49:13)

Анон

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

A Fox Flying a Kite   -  Jethro Buck, 2021
дяк.
(І я щось реву, у мене подруга довго була в окупованому Ізюмі. Жива, усе добре, але, але).

Анон

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

І я щось реву, у мене подруга довго була в окупованому Ізюмі

Обіймаю.
У нас котиків тато був в Херсоні під окупацією.
Подруга зараз в Ізюмі чи виїхала?

Анон

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

Обіймаю.
У нас котиків тато був в Херсоні під окупацією.
Подруга зараз в Ізюмі чи виїхала?

Навзаєм.
Подруга виїхала, живе в Львівській області.

Анон

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

Подруга виїхала, живе в Львівській області

І слава всьому. Нормально їй там?
Ех, я до війни хотіла переїхати в Дрогобич, може, повернусь ще...

Анон

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

Отак ідеш, а майже в центрі міста на дереві сидить боривітер і чистить крильця

Анон

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

Сиджу ридаю

«Прошу хліба» – такий напис 19-річний прикордонник «Фенікса» Максим на псевдо «Малюк» побачив на засніженій землі розбитої Костянтинівки. Крізь камеру дрона він спостерігав, як літня жінка повільно виводить літери, дивлячись у небо з останньою надією.
https://www.facebook.com/watch/?v=2374422206342243

Анон

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

І слава всьому. Нормально їй там?

Дяка    нормально. Живуть собі у селі (люблять так, в Ізюмі теж була хатинка), соціальні служби у сусідньому місті ок (особливі діти), собаку завели, кота.

Ех, я до війни хотіла переїхати в Дрогобич, може, повернусь ще...

Най збудеться!