Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

Анон · 2025-12-20 00:08:01

We three kings of Orient are
Bearing gifts we traverse afar
Field and fountain, moor and mountain
Following yonder star

https://www.youtube.com/watch?v=TmyhPZr … 90&index=2

Я вже казала, здається, що дуже люблю історію Трьох королів. Мені відзивається історія владних мудреців-астрономів, які кидають все і йдуть за далекою зорею, щоб побачити беззахисне дитя. Та й взагалі, історія Ісуса, людини (не розглядаю казочки про божественість), яка мала сміливість 2000 років тому сказати: "Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!" - це щось надзвичайне.

Анон · 2025-12-20 03:12:05

Гарні новини!

17 грудня Європейський парламент проголосував за створення фонду ЄС, спрямованого на розширення доступу жінок до абортів у всьому блоці. Як повідомляє Politico, це історичне голосування поділило депутатів. Мета ініціативи — створення добровільного механізму, який фінансується з фондів ЄС для держав-членів, який забезпечив би законне та безпечне переривання вагітності для жінок з країн ЄС, де доступ до абортів відсутній.

«Ці зміни означають не лише безкоштовний медикаментозний (хірургічний) аборт, а й рівний доступ до пігулок для переривання вагітності для всіх мешканців ЄС. Коротше кажучи, певні системи охорони здоров'я матимуть додаткове фінансування на процедури аборту, які вони вже надають своїм громадянам та мешканцям безкоштовно. Люди з таких країн як Польща змушені платити за цю послугу з власної кишені. Ми хочемо це змінити», - заявила Марта Лемпарт з організації Strajk Kobiet в інтерв'ю Onet.

Анон · 2025-12-20 14:56:17

Як би не було складно фінансово, я завжди купую улюблену пепківську свічку з манго. Вона пахне розсолом, а це найкращий для мене аромат у світі XD Інтернетик каже, що це через дешеві складники, але божечки, як же ж це круто, що улюблена свічка така дешманська! І велика, мені її вистачає на пару тижнів. Приходиш, запалюєш свічку, і все стає трошечки краще.

На нашій сезонній поличці - картонні будиночки та чашки-чобітки з Ринку Вро.

Анон · 2025-12-20 17:21:05

Земля лисиць. Розвідка на ферму

Частина 1. Втеча з міста
Частина 2. Поїзд не туди
Частина 3. Чорна Хтонь відкриває очі
Частина 4. Небезпека неподалік
Частина 5. Коли приходить Велика Мати
Частина 6. Перший хлопець на селі
Частина 7. Початок зими
Частина 8. Подих страху
Частина 9. Цукор з пустелі
Частина 10. Весна з переживаннями

▼Скрытый текст⬍

Коли над біло-рожевими квітами яблунь заспівали сонячні бджоли, до села прийшли Кривокіготь і Тихолапа. Лисиця трохи шкутильгала, але трималась бадьоро і дуже раділа, що знову може полювати. А от її чоловік виглядав занепокоєним.

— Люди повернулись на будівництво, — повідомив Кривокіготь.

— Багато людей? — насторожено спитала Поцопа.

— Семеро, каже Лисопуз. Він днями туди ходив, хотів пошукати мотузку.

— Навіщо йому мотузка? — здивувалась Маслокуса.

— У Дзьобоноси скоро буде приплід, живіт уже добре видно. А лисенята люблять бавитись людськими речами.

Маслокуса зморщила носа, але нічого не сказала.

— І що там люди роблять?

— Будують. Копають. Як завжди, — відповів старий лис. — Нічого такого.

— Може, дім собі ставлять. Або корів розводитимуть, — припустила Піввуха. — Корови — це добре. Люди з коровами тихі.

— Думаєш? — засумнівалась Поцопа. — Якщо люди приходять у таке таємне місце, значить, щось задумали…

— Те, що вони задумали, може бути небезпечним для інших людей, а не для лисиць, — підхопила Тихолапа. — Коли я була молода, жила біля дому, де варили погану воду. Таку, яку люди п’ють, а потім хворіють, — пояснила вона у відповідь на здивований погляд Тьмяноока. — Так от, ті, хто погану воду варив, лисиць не чіпали, ще й підгодовували.

— А навіщо вони п’ють воду, від якої хворіють? — запитав молодий лис.

— Бо спершу їм добре, — авторитетно пояснила Цукор. — Погано робиться вже потім… Ой прошу тебе, будь ласка, не питай! Люди ніколи не зрозуміють лисиць, а лисиці — людей. Треба просто запам’ятати деякі речі й поводитися обережно.

Влітку на вирубці зацвіли липи. Приблизно в той самий час стало відомо, що люди привезли з собою лисиць. Багато чужих лисиць. І ці лисиці чогось боялись.

Про це повідомив Довгоніг. Вони з Твердолобою облюбували для зустрічей галявину неподалік будівництва. Рідня Довгонога туди не навідувалась — молода пара була впевнена, що їх ніхто не потурбує.

— Їх поселили в маленьких будиночках за високим парканом, — розповідав Довгоніг. — Там з ними тільки люди, собак нема. Лисиці різні — і дорослі, і молоді, і зовсім маленькі лисенятка. Їх годують вранці й увечері. А вночі одна лисиця плаче, тоненько так, просить: “Допоможі-іть!”. А інші її заспокоюють. Але все одно всі бояться.

— Ви з ними не розмовляли? — стурбовано спитала Поцопа. Історія їй дуже не подобалась.

— Ні. Твердолоба сказала — не варто ризикувати. У людей є зброя, я сам бачив, — винувато зізнався Довгоніг. — Тільки, будь ласка, не кажіть моїм батькам, добре? А то вони здогадаються, де ми зустрічаємось.

— Одного не розумію, — втрутилась Піввуха, чухаючи за вухом, — чому ти ще не пішов кудись зі своєю Твердолобою? Ти дорослий, вона доросла. Чого ви чекаєте?

— А куди нам іти?

— Та хоч куди! — вигукнула Маслокуса. — Світ такий великий!

— Мені тут подобається, — Довгоніг озирнувся на здивованих лисиць і трохи знітився. — Тут безпечно, їжі вистачає. А десь іще… раптом я не зможу її й лисенят прогодувати? А тут, може, батьки передумають і дозволять нам жити поруч…

— Ну, так ти долю за хвіст не впіймаєш, — гмикнула Піввуха й відвернулась.

Поцопа з огидливим жалем подивилася на боягуза. Вона не розуміла, як це — бути молодим і не прагнути ризику та пригод. Її дорогий Крутолап був сміливим та рішучим, і діти пішли у нього — спритні лисички, відважні лиси. Хоч би того ж Кускуса згадати — йому ще немає й двох років, а як Головну навколо хвоста обкрутив! Поцопа дозволила собі трішки погордитися дітьми, а тоді повернулась до головного:

— То цих лисиць охороняють лише люди?

— Так, — стрепенувся Довгоніг. — Навколо — залізні решітки, вкопані в землю. Всередині — клітки. Ближче до дороги — ці… вагончики, так? Там люди живуть. І склад є — від нього пахне їжею, залізом і ще чимось неприємним.

— Глибоко решітки вкопані? — діловито поцікавилась Піввуха.

— Ми не перевіряли.

— Треба перевірити, — підсумувала досі мовчазна Цукор. — Ну що, сестрички-братики, йдемо вночі?

Зав’язалась гаряча суперечка. Тьмяноок теж хотів іти, але подруги вирішили, що він залишиться вдома. Врешті-решт лис здався і тільки попросив берегти Цукор.

— Ми зробимо все, щоб повернутись разом, — пообіцяла Поцопа.

Анон · 2025-12-21 20:42:31

Котик отримав п'яту медаль.

Анон · 2025-12-21 20:55:00

Щіро вітаю вас з Котиком :chearleader: :heart2:

Анон · 2025-12-21 23:16:31

Вітання Котику!
І велика подяка :heart2:

Анон · 2025-12-22 17:50:56

Дякую, дорогі!

Постійно дізнаюся нові слова і постійно забуваю їх сюди тягати. Наприклад, розмовне слово zajarać (заярачь) значить "запалити цигарку" (мб, травку, наркотик). Але ще може значити "зацікавитися", наприклад, "заярай шье тим фільмем" ("зацікався тим фільмом, розпали в собі інтерес").
Слово "gość" (гошчь") - не тільки гість чи клієнт, але (розмовне значення) й якийсь чоловік/хлопець, наприклад, "Spotkałаm na ulicy jakiegoś gościa" (Зустріла на вулиці якогось хлопця).
Коли хтось сильно злякається, то каже "Najadłam się strachu" (наїлася страху).

А ще мій якийсь там вже за рахунком польський каламбур. Будинок, де ми працюємо, вважається люксовим, однак має постійно якісь негаразди, наприклад, в підземному паркінгу зі стелі тече міні-водоспадик, і його ніяк не приберуть. Тому на чергову заяву, що тут елітне житло, я сказала, неочікувано для себе: "Грубойелітне!". По-польськи "jelito grube" (йеліто грубе) то товстий кишківник XD

Отаке стоїть коло нашого грубойелітного. Шляховий конус? Нічого подібного, я вважаю, що то ковпачок гнома.

Отредактировано (2025-12-22 20:03:32)

Анон · 2025-12-22 18:10:36

Ще згадала! У одного ютубера почула, як він називав кал "двуєчкою". Зацікавилася, дізналася, що цей евфемізм залишився в польській мові зі старої медичної системи, де "jedynka" означала сечу, "dwójka" - кал. Ще поляки називають какашки klocek (клоцек, так називають, зокрема, брусочки Лего) і bobek. А коли треба сказати, що хочеш до туалету, вживають "na stronę", себто "відійти в сторону", "za potrzebą" - то наше "за потребою", а в селі частіше кажуть "do wychodka" - до окремо розташованого туалету у вигляді будки з дерева.

І ще трохи не про какашки. Коли поляки шоковані чи здивовані, кажуть "о żesz ty w mordę jeża", "w dupę jeża" або, без їжака, просто "о w mordę!". А ще у них є нереально класна лайка "motyla noga" (дослівно "нога метелика"), це такий лагідний матюк чи експресійний (але культурний) вираз розчарування чи здивування.

Анон · 2025-12-24 12:00:31

Всім бажаю позитивного Різдва! :heart2:
(картинка не моя, звичайно)

Анон · 2025-12-24 23:19:50

А зараз - дискотека! XD

https://www.youtube.com/watch?v=j1o7A14jnLE

Po twojej pysznej zupie
Nie ruszam dupy z klopa
Ta zupa byłа z mlekiem
Na mleko mam alergię

Анон · 2025-12-25 00:43:15

Ок, якщо серйозніше.
Ми виживемо.
https://www.youtube.com/watch?v=dg1eMpF … XQ&index=5

https://www.youtube.com/watch?v=IWFq7Se … rt_radio=1

Отредактировано (2025-12-25 00:52:29)

Анон · 2025-12-25 12:10:25

Вже показала йолку і колойолку в спецтреді, але най і тут буде

▼Скрытый текст⬍

Анон · 2025-12-28 19:30:33

Земля лисиць. Цукор не повернеться

Частина 1. Втеча з міста
Частина 2. Поїзд не туди
Частина 3. Чорна Хтонь відкриває очі
Частина 4. Небезпека неподалік
Частина 5. Коли приходить Велика Мати
Частина 6. Перший хлопець на селі
Частина 7. Початок зими
Частина 8. Подих страху
Частина 9. Цукор з пустелі
Частина 10. Весна з переживаннями
Частина 11. Розвідка на ферму

▼Скрытый текст⬍

Під вечір хмари зникли з неба. Місяць яскраво освітив усе навколо, тож подругам вдалося не лише добре принюхатись і прислухатися, а й розгледіти місце, де в клітках тримали нових лисиць. Судячи з усього, їм було несолодко.

— Вони навіть на лапи в повний зріст стати не можуть! — зойкнула Маслокуса. Вона просунула носа крізь сітку, шумно вдихнула. — Їх годують чимось таким дивним...

— Дивним і брудним, — погодилась Піввуха, пробуючи сітку зубами й кігтем. — Треба пробратися всередину й дізнатися більше.

— Не можу пролізти! — сердито обізвалась Цукор, що вже встигла оббігти огорожу з боку яруги. — Піду далі подивлюсь, може, там вийде… — і зникла в темряві.

— Доведеться копати, — вирішила Поцопа.

— Довгоніг казав, що внизу теж сітка, — з сумнівом подивилась на огорожу Піввуха.

— Перестрибнути огорожу ми не зможемо, — відповіла Поцопа, — а глибоко в землю вона йти не повинна. Ти ж пам’ятаєш, на будівництвах завжди так!

Маслокуса замислилась, потім кивнула. Вона часто бувала на будівництвах, але підкопів під сіткою ще не робила — вистачало прослизнути під шлагбаумом.

— Треба знайти вхід! Там можна пройти під великою дошкою, і жодної сітки не буде! — від радості вона закрутилась на місці й зачепила Піввуху хвостом по носі.

— Ай, боляче! Не крутись!

— А ти не пхай носа під мій хвіст!

— Ей, хто там? — раптом пролунав незнайомий голос.

Подруги миттєво обернулися до кліток, начисто забувши про сварку, що починалась.

— Ми — лисиці з лісу. Тобто з міста, але зараз живемо в лісі, — голосно відповіла Поцопа.

Лисиці в клітках заворушилися і заговорили навперебій:

— А що таке місто?

— А цей ліс великий?

— Чим ви тут харчуєтесь, бідненькі?

— Як ви взагалі можете жити в такому страшному місці?

— Вони прийшли забрати нашу їжу, женіть їх звідси! — раптом заверещала одна з лисиць у клітках. У вагончику, де ночували люди, залунала лайка й шарудіння.

— Тобі носа відгризли, чи що?! — обурилася Поцопа. — Навіщо нам твоя їжа?!

— Що ти з цією скаженою розмовляєш — тікати треба! — заверещала Маслокуса і кинулася в кущі. За нею послідували Поцопа й Піввуха. Вчасно — двері вагончика грюкнули, почулися кроки й гучний людський голос.

— Головне, щоб він не пішов по сліду, — видихнула Поцопа.

— А де Цукор? — Піввуха почала озиратися й принюхуватись, але слідів маленької пустельної лисиці вже не було.

— Цу-у-у… — тоненько почала Маслокуса, але подруги одночасно цапнули її за лапи з обох боків: — Ай!

— Мовчи! Людина почує! — прошипіла Піввуха, притискаючись до землі й вслухаючись у кроки. Маслокуса й Поцопа відповзли далі в тінь, готові в будь-яку мить зірватись.

Чоловік зупинився біля сітки й заговорив незвично ласкавим голосом. Поцопа не розуміла його слів, але знала — так люди звертаються до своїх дітей. У відповідь пролунав дзвінке скавуління й підвивання.

— Там Цукор! — Поцопа підскочила. — Її треба рятувати!

— Хороша, хороша людино, врятуй маленьку бідну лисичку! Лисичка загубилася в цьому страшному лісі! — завила Цукор. Подруги отетеріли й зупинились. Людина щось бурмотіла, а Цукор, не змінюючи тону, провадила далі:

— Ідіть додому, дурненькі сестрички! Передайте Мутнооку, що я повернуся, щойно все тут розвідаю! Приходьте через два дні, коли сонце видереться на самісінький верх! Зі мною все буде гаразд… Ой, дякую-дякую-дякую, який ти теплий! А в тебе є м’ясце? А солодке яблучко для маленької лисички? А печиво? Печиво є, так? Дай-дай-дай! Ходімо-ходімо-ходімо, лисичці холодно!

Не перестаючи заспокійливо бурмотіти, чоловік рушив до вагончика. Потім грюкнули двері, й голосок Цукор стих.

Поцопа ще ніколи не бачила бойову Піввуху та бадьору Маслокусу такими розгубленими. Втім, сама, певно, виглядала не краще.

— І що нам тепер робити? — запитала вона.

— Ямки копати! — раптом розсердилась Піввуха. — Йти додому, повернутись, як сказала Цукор — післязавтра на повне сонце. Нічого тут розмірковувати!

— Тьмяноок з глузду з’їде, — пискнула Маслокуса.

— Захоче — з’їде. Ми йому не мамки! — так само зло гаркнула Піввуха, потім хрипко видихнула й закінчила вже спокійним тоном: — Цукор повернеться. Вона з нас найхитріша. І людей добре знає. Вона повернеться.

Тьмяноок, всупереч очікуванням, з глузду не з’їхав і поводився цілком спокійно, хоча й помітно засумував. Жаліслива Маслокуса крутилася навколо нього й так хвилювалась, що лис нарешті попросив:

— Кусо, досить стрибати. Я хоч і сліпий, але від твого мелькання голова паморочиться.

— Але ж Цукор…

— Цукор розумна, — перебив її Тьмяноок. — Вона знайде вихід із будь-якої нори. І якщо там щось справді небезпечне… самій їй легше буде обдурити людей і втекти.

— Ми мали її зупинити, — Піввуха дивилася в землю, роблячи вигляд, що стежить за жирною зеленою гусінню.

— Як? — поцікавився лис. — Хто здатен зупинити Цукор, якщо вона чогось хоче?

Він зітхнув, глянувши на Піввуху:

— Я, правду кажучи, знав, що вона так зробить. Хіба ж Цукор встоїть перед секретом? Подумайте самі! До речі, а що це тут таке… — Тьмяноок вхопив гусінь і проковтнув: — О, смачно!

— Це моя здобич! — обурилася Піввуха.

— Це здобич того, хто перший з’їв! Ухо, зберись! Щось ти геть розм’якла!

Лисиці подивились на обурену Піввуху й розсміялися.

— Поки немає Цукор — я за неї, — сказав Тьмяноок. — Не кисніть. Післязавтра разом підемо.

Анон · 2025-12-28 22:17:46

Я пані легких обичаєв - яке місто бачу, в таке й закохуюся XD
Отже, поїздка до Лодзі була жахлива й прекрасна водночас, це найконтрастніше місто в Польщі, як на мене, і воно тотальний маст хев, якщо треба зрозуміти цю країну, її культуру, і відчути правоту картинки "веселка в Польщі".
Більше фото й тексту буде трохи пізніше, але, якщо б у мене спитали, як показати Лодзь в цілому, то ось:

Отредактировано (2025-12-28 22:18:37)

Анон · 2025-12-30 22:48:57

▼Скрытый текст⬍

Анон · 2025-12-31 17:49:45

Мій рік в чужих мемах. Мемів багато. Ні, отак - БАГАТО!

▼Скрытый текст⬍

Анон · 2026-01-02 19:21:09

Почуваюся якось так

Прийшла після робочого дня, лежу, їм хрусткий рулетик з грибами, слухаю ютубчик про абсурди https://www.youtube.com/watch?v=TgZq_PF … JwbA%3D%3D і готуюся дещо показати.

Отредактировано (2026-01-02 19:22:06)

Анон · 2026-01-02 19:44:16

Зрозуміла, що фотограф з мене нездарний, тому хай буде як буде, потім попрошу співавторку допомогти.
Аплікації до казки про лисичку Госю. Вони об'ємні, тому відсканувати поки не можу. Вживу кращі, ніж на фото.

▼Скрытый текст⬍

Отредактировано (2026-01-02 19:44:42)

Анон · 2026-01-04 16:15:02

Земля лисиць. План війни

Частина 1. Втеча з міста
Частина 2. Поїзд не туди
Частина 3. Чорна Хтонь відкриває очі
Частина 4. Небезпека неподалік
Частина 5. Коли приходить Велика Мати
Частина 6. Перший хлопець на селі
Частина 7. Початок зими
Частина 8. Подих страху
Частина 9. Цукор з пустелі
Частина 10. Весна з переживаннями
Частина 11. Розвідка на ферму
Частина 12. Цукор не повернеться

▼Скрытый текст⬍

Лисиці швидко налаштувалися на бойовий лад. Наступного дня Маслокуса весь час приносила смаколики, примушуючи всіх їсти більше, щоб набратися сил. Піввуха підтримувала — якщо доведеться визволяти Цукор від людей, сил знадобиться чимало! Поцопа роздумувала, як швидко вони зможуть зробити підкоп, щоб дати Цукор можливість втекти. Тьмяноок посміювався з подружок, але й сам готувався до походу. Він зможе залишитись неподалік, прислухатися чи принюхатися, якщо Поцопа з компанією будуть надто зайняті.

До огорожі прийшли завчасно — Тьмяноок запропонував підкрастися ще на світанку й сховатися до призначеного часу. У цьому був сенс. Між сітчастим парканом і лісом залишилась відкрита ділянка — люди прибрали невеликі дерева та високу траву. Але біля самої сітки встигла розростися висока трава — майже така ж руда, як лисичі шубки. Саме там і влаштувалась четвірка рятівників, очікуючи полудня.

Лисиці в клітках спали або ліниво перекидалися словами про сніданок, теплий вітер, незвичні запахи довкола. Але цього разу вони не цікавили прибулих з лісу. Четвірка прислухалась і принюхувалась — кожен хотів першим помітити Цукор. Час тягнувся повільно — люди вийшли з будиночків, рознесли лисам у клітках їдко пахучу їжу. Потім загарчав двигун, і двоє з них поїхали кудись на машині.

Після сніданку лисиці в клітках згорнулися клубочками й поснули, а двоє людей, що залишилися, зайшли до вагончика і, швидше за все, також задрімали. Звуків ставало дедалі менше, і це непокоїло Поцопу. А раптом у такій тиші Цукор почують, і вона не зможе вибратися?

Коли сонце піднялось зовсім високо, з боку вагончика долинуло тихе шкряботіння.

— Хтось шкрябає вікно! Це точно Цукор! — підскочила Маслокуса.

— Вона не може вибратися, треба допомогти! — Піввуха підповзла до сітки й спробувала її перегризти.

— Припиніть скиглити, нічого ж не чути! — Поцопі довелося цапнути подруг за лапи, щоб трохи їх вгамувати. Лише Тьмяноок її порадував — мовчав, сидячи з напруженими вухами, повернутими в бік шуму. Маслокуса й Піввуха, тихо буркочучи, сіли по обидва боки від лиса й теж почали прислухатися та ловити запахи.

— Як же тут смердить… — пробурмотіла Піввуха. — Кислятина якась.

— Як можна їсти цю гидоту… — скривилась Маслокуса й підскочила від гучного звуку. — Що це?! Тікаймо!

— Куди?! — з іншого боку сітки раптово з’явилася захекана Цукор. — Нікуди тікати не треба, я тут! Уфф! І важке ж це вікно було!

Лисиці радісно замахали хвостами. Якби не було так небезпечно, вони вже пищали б, скавуліли й повзали на животі від переповнених емоцій. Побачити Цукор живою, здоровою й сповненою енергії — це було неймовірно приємно! Проте доводилося стримуватися.

— Хто там? Що відбувається? — стривожено загомоніли лисиці в клітках. — Хтось прийшов?

— Тихо, куцохвості! — дзявкнула Цукор. — А то хвости повідгризаю!

Лисиці в клітках незадоволено загарчали, але швидко притихли. Тьмяноок гигикнув:

— Ти з ними жорстко!

— Інакше не можна! — сердито відказала пустельна лисичка. — Безголові геть, нічого сказати не можна — все перекрутять! Як же приємно бачити нормальних лисиць!

— А звідки їм бути нормальними? — зауважила Маслокуса. — Якби тебе в такому місці тримали, я б подивилась на твою нормальність… Вони ж, бідолахи, навіть повернутись не можуть!

— Хотіли б — давно б утекли! — огризнулася Піввуха. — От я, наприклад…

— Ухо, зараз мова не про тебе, — м’яко зупинила її Поцопа. — Давай послухаємо, що скаже Цукор.

Маленька лисичка зітхнула й прижала величезні вуха до голови — вона завжди так робила, коли почувалася не у своїй норі.

— Ну, коротше… Їх вирощують, щоб… вбити й зробити з них шуби.

— Що?! — вигукнув Тьмяноок. — Як це — шуби? Навіщо людям лисичі шуби?

— Для тепла і краси, — похмуро відповіла Поцопа. — Чула від тітки Ковбаски — у неї батько з такої ферми втік. Їх там спеціально вирощують, щоб хутро було довге й гарне, а потім вбивають, здирають шкіру і… шиють шуби.

— Але ж так не можна! — Тьмяноок аж підскочив. — Ми мусимо їм якось допомогти!

— Не стрибай, Ок, — втомлено сказала Цукор. — Пострибати ще встигнемо, коли допоможемо їм утекти. За кілька місяців, казали люди, має приїхати якась… реф… рефр… ну, якась спеціальна машина. По… шуби. Ви ж зрозуміли?

— Ми не можемо чекати, — хрипко вимовив Тьмяноок. — Місяці — це надто довго. Їх можуть забирати по одній. А ми що, просто дивитимемось?

— Не по одній, — відповіла Поцопа, згадавши розповідь Ковбаски. — Таке роблять за раз. Щоб хутро не встигло зіпсуватись.

— Гаразд, — протягла Піввуха. — Цукор, а як відкрити клітки? Вони ж залізні, зубами не впораємось.

— Я бачила, що всі клітки відмикають одним і тим самим ключем — маленьким таким, з трьома зазубринками. Він висить у невеличкому сараї біля головного вагончика. Просто на цвяху, поряд із брезентовим фартухом. Ніхто його не ховає, бо всі свої. Туди заходять лише вранці та ввечері, коли годують лисиць.

— Чудово, — примружилась Піввуха. — Це означає, що ти зможеш дістати його у потрібний день. Але до того — жодною лапою до нього, ясно?

— Звісно, — кивнула Цукор. — Якщо щось трапиться раніше, ніж слід, — нам кінець.

— Залишилась найважча частина, — замислено мовила Поцопа й обернулась до решти. — Підкоп. Через цю сітку ми не перестрибнемо, а вони тим більше.

— Не можна копати звідси, — зауважив Тьмяноок. — Люди тут щодня ходять. Побачать сліди.

— Звідси не можна, — підтвердила Цукор. — Починати треба здалеку.

— А що, як почати копати від великого пня, де червоний мох? — спитала Маслокуса. — Люди там не ходять.

— Це далеко, — оцінила Цукор. — Отже, тунель має бути довгим. Дуже довгим.

— Саме так, — підтвердила Поцопа. — І рити його мають усі лисиці. По черзі. Вночі.

— І ти думаєш, вони погодяться? — скептично підняла вухо Маслокуса.

— Погодяться, — прошипіла Піввуха. — Це залиш мені. Я скажу їм, що ми всі в небезпеці. Люди можуть забрати наших дитинчат і зробити з них шуби!

— Але ж… це ж неправда? Наші шуби їм не підходять, — здивувалась Маслокуса.

— Пфф! А хто їм це скаже? Якщо не ми… А ми ж не скажемо, правда?! — Піввуха суворо обвела друзів поглядом.

Поцопа зітхнула:

— Це обман, але без нього ми не впораємось. З іншого боку, люди завжди псують місця, куди приходять. Якщо на фермі справи підуть добре, вони почнуть її розширювати. Відбиратимуть наші території, сади й нори. Ми не можемо вічно ховатися, боятися й жити так, ніби завтра нас не стане. Це — шанс не лише для тих, хто в клітках. Це шанс для всіх нас.

— Ого! — сказали в один голос Тьмяноок і Цукор, захоплено дивлячись на Поцопу. Та зніяковіла:

— Що?

— Говориш не гірше за Головну лисицю, — з усмішкою зауважила Піввуха.

Поцопа, все ще зніяковіла, пробурмотіла:

— А йди ти лісом. Нам же треба всіх переконати?

— Тоді вирішено, — раптом владно сказала Маслокуса. — Ухо, скільки часу тобі потрібно, щоб запросити всіх прийти до нас на розмову?

— Дні чотири, — прикинула Піввуха. — Поїм, трохи посплю, вночі побіжу.

— Тоді скажи, хай приходять до криниці — там усе й вирішимо.

Анон · 2026-01-04 16:20:14

Сьогодні-завтра ще трохи полінуюся, а з вівторка почну писати Лодзь. У нас мороз, крижані вулиці, сіре небо, і енергія на нулі. Початок січня для мене взагалі найгірший період року. Тим часом покажу кілька минуломісячних фото з одного чудернацького дворика у Вро

▼Скрытый текст⬍

Анон · 2026-01-05 02:51:49

https://www.youtube.com/watch?v=xAfmG6xZbmM

Автор Леонард Коен
Переклад skladbische
Я чув, що цар Давид колись
У пісні Богу помоливсь.
Та чи тебе та музика хвилює?

▼Скрытый текст⬍

Анон · 2026-01-06 14:13:45

Якщо комусь терміново треба втратити мозок XD

https://www.youtube.com/watch?v=AGA_1HsP_C0

Анон · 2026-01-06 22:18:11

Отже, Лодзь (Łódź, пол. човен) - занедбана, розкішна, стильна. Вона виникла десь в 13 сторіччі (а може, й раніше) на річці Лудка (пол. Łódka). Колись Лудка була повноводною та судохідною, але тепер захована у підземних каналах. Місцева легенда говорить, що якийсь мандрівник застряг тут на своєму човні, та й вирішив залишитись на цьому місці. Дзен нереального рівня XD У 1820х роках Королівство Польське вирішило перетворити Лодзь на центр текстильної промисловості, бо тут було багато річок, які забезпечували енергію для промисловості. Місто навіть називали польським Манчестером. Місцеву промисловість підкосила спочатку війна, а потім 90ті.

От як розросталася Лодзь

▼Скрытый текст⬍

На жаль, зараз найчастіший натюрморт на вулицях Лодзі - оце

▼Скрытый текст⬍

Місто туманне, холодне, сире, вітряне, - ідеальна ілюстрація до коміксу про веселку в Польщі

▼Скрытый текст⬍

Лодзь втомлена, Лодзь залишена без опіки, Лодзь болить. Занедбані будинки, порожні двори, фізично дискомфортний контраст між відновленими просторами й забутими кварталами.

▼Скрытый текст⬍

Але водночас - неймовірно креативна, справжній культурний (зокрема, кіношний) центр. Старі фабрики перетворюються на арт-простори, галереї, майстерні, коворкінги. Серед обшарпаних фасадів народжуються чудові ідеї.

▼Скрытый текст⬍

І одне з моїх улюблених фото

Якщо не любите глянець і показуху, при цьому любите індустріальні деталі та робітничий дух, а водночас живу культуру - Лодзь ваша. Власне мені місто з першого погляду не сподобалося, а з другого - закохало в себе раз і назавжди. 100% повернуся сюди - пройтися музеями мистецтва, історії, археології, каналу, книжки, медицини. Може, вже й на відкриття музею стріт-арту потраплю.

На сьогодні більше сили не маю XD Згодом буде більше красивих будинків, музей ткацтва, цікаві дрібниці та новорічний настрій.

А, забула показати, що ми звідти привезли.

▼Скрытый текст⬍

В коробочці sople choinkowe - спеціальні ялинкові цукерки-прикраси. Мило та парфуми Pani Walewska - один з небагатьох квіткових ароматів, які мені подобаються. Книжка Łódzki Detal - про міську архітектуру. Чудово ілюстрована Книга Джунглів, пізніше покажу ілюстрації. Лодзь на вихідні - подарунок містян, здивованих українськими туристами в такому "неріздвяному" місті. Магнітик з лодкою - гербом міста. Ну й чудові листівки місцевих авторів.

Отредактировано (2026-01-07 18:34:51)

Анон · 2026-01-07 18:34:08

Слово "Їсти", написане від руки на картоні - один з лозунгів голодних бунтів в Польщі початку 1980х років. Уряд тодішнього лідера ПРЛ, Едварда Герека, щоб врятувати економіку країни, нахапався кредитів на Заході та у СРСР. Потім (яка несподіванка!) прийшов час ці борги віддавати. Щоб знайти гроші, уряд відпустив ціни на продукти харчування "в космос". Робітники Лодзі доєдналися до загальнопольських голодних страйків.

В музеї ткацтва багато експонатів, але мене мовби щось тримало біля цього слова. Я дивилася на нього й плакала - бо воно настільки щире, відчайдушне й просте, що це неможливо не відчути. Справжній голод, справжня біда завжди говорять саме так.

Отредактировано (2026-01-07 18:48:20)

Холиварофорум

Объявление

#601 2025-12-20 00:08:01

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

#602 2025-12-20 03:12:05

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

#603 2025-12-20 14:56:17

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

#604 2025-12-20 17:21:05

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

#605 2025-12-21 20:42:31

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

#606 2025-12-21 20:55:00

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

#607 2025-12-21 23:16:31

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

#608 2025-12-22 17:50:56

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

#609 2025-12-22 18:10:36

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

#610 2025-12-24 12:00:31

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

#611 2025-12-24 23:19:50

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

#612 2025-12-25 00:43:15

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

#613 2025-12-25 12:10:25

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

#614 2025-12-28 19:30:33

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

#615 2025-12-28 22:17:46

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

#616 2025-12-30 22:48:57

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

#617 2025-12-31 17:49:45

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

#618 2026-01-02 19:21:09

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

#619 2026-01-02 19:44:16

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

#620 2026-01-04 16:15:02

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

#621 2026-01-04 16:20:14

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

#622 2026-01-05 02:51:49

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

#623 2026-01-06 14:13:45

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

#624 2026-01-06 22:18:11

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

#625 2026-01-07 18:34:08

Re: Kurwamoc [Польща][фото][життя][yes comments]

Подвал форума