Вы не вошли.
Холиварка празднует День Чтеца!
Ознакомиться с праздничными чтениями можно в соответствующем разделе
Записник кактусовода.
Назва безблогу взята з віршу Т.Еліота і дуже чітко відображає відносини анона та його кактусів. Анон танцює навколо кактусів, хіба шо без бубна, кактуси цвітуть. Або каверзують. Частіше друге.
Іншою назвою бб могло бути "Українській кактус в окупації", що також відповідає дійсності, але хоч тут анон не хоче про гірке.
Що ж. Тут будуть записи про кактуси та алоє. Мабудь, що будуть фото. Скоріш за все, що буде б а г а т о фото. А може й ні. Як піде.
Отредактировано (2022-07-22 15:40:19)
Отже. У далекому 2007 р. першим кактусом анона став якийсь цереус. Точніше, два. Але один гигнув від анонської турботи, а другий живе та лякає анона своїм зростом. Саме він частково став причиною того, що анон тепер віддає перевагу мініатюрним видам.
Радість та розчарування анона. Лобівія sp.
Анон хотів жовту лобівію. Анон її получив. Чому ж анон не радів? Та тому що саме цю дівчінку він замовляв як рожеву! Європейська садібня продавала в інстаграмі гарнючу кремово-рожеву лялю. А прислали ось оце. Ну шо, маємо те, шо маємо. І любимо. Фото з минулого року, в цьому скинула бутон.
Ще не зустрічала кактусоводів, які б не любили астрофітуми. Окрім себе, хех. Але і в мене їх трохи є. Сидять в одному вазонику і дууууужжеее повіііільнооо роооостууть. Кожного ранку я кажу їм: хлопці, хіба я вас не пестю, хіба я про вас не піклуюся? Що з вами, бляха, не так? Га? ГА?
Інколи я думаю їх продати чи подарувати. Але потім розквітає він. Найстарший і найбільший астрофітум. І це мирить мене з іншими. Бо колись вони теж будуть такі гарні сонечки.
Інколи я намагаюся згадати той день, коли все пішло не так. Ну, тобто: багато років в мене було з десяток ехінопів, цереус та мамілярійка. І все було добре. А потім хрясь! і я вже в тій реальності, де скуповую кактуси на всіх доступних майданчиках, читаю про них та запасаюся глечиками. Де, де та мить, саме в яку я далася йобу? Не пам'ятаю. Пам'ятаю тільки, що доколупувалася до людей, вмовляючі продати мені кактуси. Тоді я ще не визначилася з улюбленими видами і так в мене з'явилися оті астрофітуми, телокактуси, гландулікактус та підступне страхолюдько-тефрокактус. Тепер самотньо майоріють серед лобівій та ребуцій.
Моя перша мамілярія
Отредактировано (2023-05-14 20:45:05)
Коли нещодавно я прочитала в одного чолов'яги, як він сів на сегмент тефрокактусу, а потім ото все діставав з м'якенького місця, я сміялася. Чи сміялася я сьогодні, коли вже сама видлубувала пінцетом кактусні голки з свого черева? Та шось не дуже.
Ще зранку встигла трохи посратися з мудрагелею, яка вирішила продати лобівію як гімн, та ще й за немаленько грошей. В неї на фото якась не дуже рідка лобівія з ПУХНАСТИМ пуп'янком, а воно пальчик відтопирює, що це гімн Бруха, ще й мене в гугл посилає. Бжчки. Ну добре, буде комусь сюрприз, коли той "брух" розквітне червоним або пурпуровим Вдруге зустрічаю таких обдарованих. В минулому році кажу одній: а дайте дві оці лобівії. А вона: це матукана! Та йоб! Жіночко, де ти бачила таку матукану? З такими ареолами, та й ще щоб пуп'янки були збоку і жовто-пурпурні? Ні, матукана, і всьо тут.
Цікавинки від неперевірених продавців, шо поробиш(
Шось сьогодні їбланський день. Внаслідок моїх кривих рученят постраждала кранція і майже постраждала мамілярія сабо. Отакої. Та не будем горювати, будем танцювати, - як казав Андрій Михайлович. Розцвів гімнокаліціум friedrichii cv. chocolate.
А ось так цвіте.
Чи то сніжинки рожеві, чи то зірочки, чи хризантеми)
Пані сиділа, сиділа, та й висиділа)
Як же я його чекала. З минулого року. Але тоді він скрутив дулю. Цього літа скрутив не дулю, а пуп'янок, наростив його десь с палець вдовжину, а потім зкинув. Підлота. Я вже й не сподіваалася, а потім дивлюсь - лізе. Ще один. І ось таки вирііс та розквітнув. Нічний квітун, тому підірвалася о п'ятій ранку, щоб встигнути сфотографувати.
Отредактировано (2022-08-19 09:55:49)
Ооо, які цудоўны котка
Зашел и умер от красоты! Заодно, кажется, нашел человека, с которым можно обсудить любимых зеленых обитателей
Ты хорошо понимаешь русский, или будет удобнее, если я буду гуглом на украинский переводить?
Дякую, анони!
Ты хорошо понимаешь русский, или будет удобнее, если я буду гуглом на украинский переводить?
Пиши як тобі зручно. Я розумію і російську, і білоруську, анончику)
Коли ти вже не ехінопс, та ще й не лобівія
Двійко псевдолобівій.
Hamatacantha
Та Ancistrophorа
Анончик, твои кактусы великолепны!
Дякую, аноне!
Приїхало взимку отаке хуйнятко, сховавшись серед гуерній та стапелій. Маленьке було, менше мізинчикового нігтя. Викинути пожаліла. Росте.
Зараз теж не те, шоб велике, як ніготь великого пальця Але другу голівоньку наростило. Чи то очиток якійсь, чи шо.
Дорогенька подруга питає чим я займаюся.
- Збираю дохлих равликів, - кажу.
- о_0
- А шо? Вони гарні.
І серед ластівневих виглядають нічогенько.
Кінець вересня та початок жовтня - то такий період, коли хочеться сумувати. Спадає спека, кактуси майже не цвітуть, але починають рости. І все, шо ти можеш - це сидіти, милуватися ними, зітхати та плакати від того, що це швидко мине, бо з середини жовтя тре готуватися до зими. А одже зменшиться полив, кактуси почнуть зкидати масу, і взагалі - в ящіки та агов! побачимось бодай тільки тоді, коли буду пересаджувати та перевіряти раз на декілька тижнів. А я хочу милуватися. Щє і щє.