Холиварофорум

Анон

Re: Restless [різні мови][про життя-кіно-ігри][пишу рідко][yes com]

У мене дивні відношення з летсплеями. У 2015 мій тоді-віддалений-хлопець спонукав мене разом грати у невервінтер онлайн і викладати відео. Потім я вважала летсплеї якоюсь фігнею. Потім я з задоволенням дивилася їх. Потім чоловік трохи записував)) тепер він чи то хоче, чи то ні, то хз у якому форматі.. а я трохи хочу.
Але я дуже не дружу з публічністю, тому мій вибір - текстові летсплеї :D Або просто трохи вражень.

Останні.. півроку вже жесть з цими блекаутами і неможливістю грати як час пролетів мене клінить на хорайзоні. І це поки лише перша частина, Horizon Zero Dawn. Хоча я колись дивилася летсплей по ній)) і приблизно знаю сюжет, а також що він досить короткий, хоча все одно основна гілка класна. Нажаль, це не типова рпг з варіативністю виборів, і захардкоджені дії/слова персонажки іноді.. ну я б вчинила зовсім не так.. але все одно світ досить продуманий. А ще мені тепер досить віриться у такий варіант майбутнього. Ну, якщо не фолаут, звичайно.
Але це прям "моя гра" навіть не через сюжет. Є багато ігр з класною лінією, але є пара моментів, завдяки яким мені так сподобався хорайзон.
По-перше (хоча я відчуваю себе так тупо коли це кажу, але це правда) він ну дуже гарний.

▼Ну ви тільки подивіться!⬍

По-друге, окрім мейн квесту тут досить багато сайдів. Причому, вони може частково й банальні - на погляд сучасного гравця, але між тим, вони чудово вписуються у цей світ, без подай-принеси-збігай у сусіднє село по яблука по колу. Якщо додати те, що я не можу пройти повз, коли навіть просто ніп просить допомоги, бо зникла донька, яка загубилася.. короче, я фактично всі роблю. І кайфую з цього, так
По-третє, це рай дослідника-крафтера-збиральника. Ти бігаєш цими гарними локаціями, полюєш тварин, збираєш траву, косиш цікавих мобів, короче, чоловік називає це "аутувати". Це трохи і розважає і розслабляє, але водночас треба бути уважним, і є дофамінчик коли вбиваєш жорсткого моба чи зачищаєш мінілоку. Але водночас це досить легко аби дофамінчик заробити було легко.
Окрім цього по грі розкидано безліч collectables: чашки, дивні механічні квіти

▼Скрытый текст⬍

, фігурки тварин. Вони різні і кожні мають свій принцип, де вони зустрічаються. Деякі досить важко знайти, і дуже кайфово, коли таки вдається.
А ще поряд з місцями, де вони є, часто є якась купа мотлоху з речами людей "древніх", і знову ж таки, мені подобається як вписано у світ і розуміння персонажів, що це за речі)) Наприклад, якась судячи з усього монета чи медальйон - polished ancient charm.
Четверте, у грі взагалі є ряд різних активностей. Наприклад, що мені не зайшло, але круто, що така опція є - Hunting grounds, де треба на швидкість виконати завдання, типу особливим способом, саме тим типом зброї знищити машини. У мене це погано виходить, часто навіть бронза не з першого разу, тому я стала їх скіпати, я занадто злюся, коли не вдається за максимум 3 спроби заробити бажане.
Або інше, зачистка бандитських таборів. Такий собі стелс-квест для чайників, бо у звичайних іграх стелс місії для мене то або страждання, або я їх рашу)) І так, отут я сприймаю їх як просто мобів, тому мій типу людяний-миролюбивий персонаж вбиває людей 40 в таборі спокійнесенько.
Але час і про мінуси.

От дивлюся на таке місце ззовні - ок, персонаж одразу розуміє що це бандити, вони там когось в полоні тримають, можна всіх повбивати. Ну приблизно логічно.
Коли зачищаєш табор, колишні бранці в ньому оселяються ??? І він виглядає так само ??? Як очевидно, що чесні люди тут живуть))
Гра ну дуже лінійна. Ну, або казуальна Це і про сюжет, і про сайдквести, де тебе за ручку проведуть. І про пошуки древніх скарбів, де на карті відмічене приблизне розташування. Це про усі цікаві місця, куди можна залізти - лише отим одним шляхом який задумали розробники, це вам не скайрім. Якщо сам шукатимеш шлях і намагатимешся вилізти, то я ось якось витратила півтори години і фіг. А якщо обережно обійдеш якусь скелю, то побачиш підфарбований шлях яким без зусиль можна залізти вгору, і так, там точно щось буде тебе чекати. Оце трохи тупо - з одного боку, там всілякі балки стирчать чи як воно називається, вбиті такі кілки щоб трималося/щоб влізти. Тобто там хтось був і це значить чиїсь скарби. З іншого, воно так поставлено наче ти ледве не єдиний, хто у такі місця лазить. А ті хто лазять не вміють битися, тому ти - спец по всьому - їх потім рятуєш, і вони віддають тобі усе найцінніше.
Коли говориш з ніпами, теж іноді є таке відчуття, не туди і не сюди. З одного боку, був квест де дівчина зустрічалася таємно з хлопцем з ворожого скажімо так племені всяких їбанатиків, з всратою ідеологією всі збіги з реальністю випадкові. І так персонажка її жаліє, заспокоює, підтримує, ах батько тебе не розуміє, поговорю з ним, довіряйте один одному. З іншого, приходить персонажка, завалює якихось супермобів, її питають, мов, з машинами вона крута, а як щодо полювання на живу здобич? І вона "ну, ніхто не жалівся кого знайти і вбити мені це ізі". Взагалі її роль у діалогах часто така наївно-зверхня, "та я швидко впораюся там де ваш загін поліг, тільки це де? а що там? а що це за монстр? а як це зробити? Та я то зроблю, не переймайтеся".
Мені важко описати її характер, але водночас, воно мені якось і не треба стало. Оце моя аутяжна гра для відпочинку. Реакції персонажа - трошки ігрова умовність, я дивлюся історію, а не живу нею; пошуки чогось - те ж саме, так, іноді жаль що вони не відчуваються прям суперреальними, але буду відвертою, без підказок я би бісилася, що не можу нічого знайти. Я і так дещо гуглила, аби зробити собі гру легше. Я гуляю оцим світом і граю оцим персонажем, це не я, це не ролплей, зате можна робити що заманеться і стріляти лисичок (а от у скайрімі я так не можу, там "я", лисички "живі" і мені їх жаль).
Коротше, відкритий світ це топ. Я відволікалась на перший драгон ейдж, і наче все круто, наче дуже багато різних варіантів відповідей, виборів та й таке, але я відчувала себе скутою стінами тої невеличкої локації, в якій я повинна щось зачистити і когось вбити, аби відкрити таку ж невеличку одноманітну локацію. Тут теж не сильно великий масштаб, та й світ можа умовно на 3-4 типи локацій поділити, але відчувається все значно більшим і живішим. Ну, скільки років ігрового прогресу + відмова від варіативності мають бути оплачені хоча б добре пропрацьованим світом?))
Мені ще стільки проходити, а я вже хочу другу частину. Там взагалі жодних спойлерів, нічого не дивилася, навіть опис не читала. Ось тільки цю допройду, і ДЛС, і все зберу і відволічуся на скайрім, і закінчу ДА1 хоча б, коротше, вже скоро і другу частину побачу 

Отредактировано (2023-03-08 22:11:46)

Анон

Re: Restless [різні мови][про життя-кіно-ігри][пишу рідко][yes com]

Сьогодні нарешті стала донором крові  Майже весь минулий рік то гормони, то залізо з фолієвою підіймала, зараз тільки алергією займаюся, феритин більше 20, тож стало можна)) все одно правда ледве свідомість не втратила після, ще й розгубилася і ватку з нашатирним спиртом під самий ніс добряче так вдихнула  Але все ок. Головне щоб не прийшло смски що кров погана, я хоч притримувалася дієти перед, але в цілому харчуюся не дуже.
Пройшла драгон ейдж, залишилося останнє доповнення. Хорайзон теж близиться к фіналу. Була на нрі-ваншоті, прикольно, але ДА-подібні ігри мені ближче. Шукаю все ж нову платформу, де писати; може ніде й не треба, паперовий щоденник + сервер поки наче покривають майже все, що хочеться сказати.
Але для особистої історії мені це важливо, тож заглянула написати. І аби всюди в мене була дата для зручності, коли наступного разу піду))

Отредактировано (2023-04-24 13:22:12)

Анон

Re: Restless [різні мови][про життя-кіно-ігри][пишу рідко][yes com]

Велп хір ві го еген
Я дуже не люблю незакінчених справ. Смішно, але я з дитинства (років з 11 точно) памʼятаю, як бралася за щось з думкою "АЛЕ ось це я маю закінчити, а то завжди все кидаю, камон, перестань, аноне!". Так було буквально з усім, принаймні точно з тим що я свідомо обирала собі сама (я просто можу не згадати щось що мені не подобалося).
Так ось, ця сама установка залишається досі. Я не памʼятаю щоб я хоч щось справді кинула незакінченим, тим паче щоб я жаліла, що кинула. Лол, я хотіла покинути магістратуру за місяць навчання (дотягнула до кінця), я хотіла кинути другу освіту за рік-півтора навчання (дотягнула всі чотири) - і це все було тому що "почала - значить, треба закінчити"  І найсмішніше те, що цей блог для мене став чимось подібним. Я вже скільки місяців повертаюся до нього думками, бо я не писала, що закінчую, значить, не можна просто закинути, потрібно написати. Але якщо писати, то писати щось змістовне і просто додати ремарку що це було востаннє, та і взагалі якщо заходити, то не просто заради однієї фрази.. І коротше воно так по колу і крутиться, and I am restless because of it, ця незавершена справа висить оце ніколи не помічала, але в тій серії теорії великого вибуху про бажання Шелдона все закінчувати і як Емі намагалася йому допомогти - напевно я дещо дотична до цієї проблеми

▼Скрытый текст⬍

Отже, я оце пишу і до речі я не знаю то востаннє чи ні, maybe I maybe you Can find the key to the stars, але спробуємо запевнити мій мозок що це рахується (якщо я не захочу повертатися). Але на цей випадок мені було важливо написати чому, отже
Перше простіше - чому пишу зараз - я занудьгувала і мені хотілося почитати щось довше ніж пост телеграмі чи синьому небі, соцмережі задовбали, але не хотілося продовжувати початі фанфіки чи шукати якусь книгу-фік. І не хотілося робити чогось... ну, корисного, чи що створить мені особисті таски на майбутнє. На сервері якрз нагадали що безблоги українців існують, я пішла читати і вирішила, а власне, чому б ні?
Друге - чому не хотіла - трохи довше. Думаю, очевидно, що останні півтори року багато змінилося, що в тому числі змусило переглянути цінності. Для мене певного роду девізом стало оте "я ніколи більше не буду байдужою" яке я писала тут сторінку тому. Це в свою чергу означає необхідність приділяти більше уваги подіям, причинам-наслідкам, і звичайно людям. Я постійно сиділа в темі України, що давало і більше контексту (особливо про якісь більш нішеві штуки які можна пропустити, але класно знати), і намагалася підтримувати анончиків, якщо розуміла як. Я активно слідкувала за ще деякими темами - той самий контекст, з якого випливають мої дії. Оскільки годин у добі все ще обмежена кількість, це (на додачу до всіх інших причин) скоротило мою участь у деяких інших буденних темах. Коли в мене зʼявилося чи то більше часу, чи то просто більше необхідності бути частиною спільноти, я вже була обмежена певним колом і стала приділяти йому більше уваги. І це призвело до розчарування в багатьому - і багатьох. У поєднанні з необхідностю не бути байдужою і слідувати своїм принципам (а бути частиною спільноти & хорошою дівчинкою аноном, якого люблять, < бути щирою та захищати те (і тих), що цінно) це стало якимось вічним двигуном розчарування. Плюс давня ілюзія що всі люди - люди, треба просто говорити і пояснювати, аби тебе зрозуміли, і вийшло, що ігнорувати поділ лайна на види чи "ви маєте підлаштовуватися під нас, бо вам від нас не втекти, а ми вам нічого не винні, бо хто ви такі" для мене неможливо. А в ситуації, коли таки "ви маєте підлаштовуватися" з додаванням читання дупою, довго система працювати не могла. А без рідкісних прикладів закордонних анонів, які хоч щось роблять або просто вважають важливим щось робити, окрім продовжувати фестиваль "ми найнещасніші тож подаруйте нам все", щиро кажучи, іти в буденні теми стало огидно, бо статистично спілкуватимешся (чи просто читатимеш) там скоріше тих, про чиє існування не хочеться знати.

Ось власне тут нагадування і спрацювало))
Чому просто не "закінчила" і перейшла на замінник напевно є сенс з особистими апдейтами написати.
А поки в мене грає фоном ютуб, і я вважаю за необхідне поділитися ще
1- https://youtu.be/RHZOg7MexWk Знову Eileen, причому мені певні стильові моменти цієї пісні не сподобалися, але текст настільки вау, що я подумки додала в план "пограти в масс ефект"))
2 - https://youtu.be/aP_gb8B_JnM Останній (це ж останній?) альбом Within Temptation просто 10/10. Грала саме ця пісня, але раніше я мала кидати Raise your banner та The Reckoning бо тестом теж настільки добре описує...
3 - https://youtu.be/RwePhj8rPro Я вже думала постити, але ютуб тут таке підкинув, що не можна не доповнити))
4 - https://youtu.be/r6zIGXun57U Це я нещодавно натикнулася, смішно що в ЛОЛ я ніколи не грала і бажання нема, але мені справді подобаються пісні, які вони замовляють на свої турніри (? як я розумію). Ця прям дуже мотивуюча. When everything’s lost, they pick up their hearts and avenge defeat, Oh pick yourself up

Що ж, повертаючись до того, що я воліла зробити темою бб - ігор.
Я закинула Horizon. Несвідомо, просто так сталося, я все ще хочу його допройти, але на фоні інших він такий сюжетно простий))
Я не можу грати в Skyrim. Там багато всякого цікавого що я ще не проходила, ось чоловік зараз поряд сидить грає і як подивлюся - класно, гарно, хочу; а як сяду, то meh, нудно та негарно. Не знаю, чому так сподіваюся це не назавжди)
А от на царині драґонейджу великі апдейти. ДАО та ДА2 я давно пройшла, на Інквізиції застрягла. Початок гри був досить нудний, але потім сюжет став цікавішим + я поставила ізімод аби досліджувати-збирати колекції-сюжеееет, і стало краще. Допоки мій клан не помер 

▼Скрытый текст⬍

Думала ж обрати Каллена, а не Жозі, але вирішила не поспішати - і ось навіть гра показала, що дипломатія працює лише для тих, хто здатний діяти з позиції сили("ой, ми вирізали всіх ельфів в місті? А ну помилилися, буває, сорян, більше так не будемо"), якщо ж ти менший, не маєш аналогічної політичної сили і знаходишся в позиції "тікати нікуди" - бийся до кінця.

Отже, тепер ДАІ теж на холді бо настрою відігравати персонажа немає, перепроходити все теж (поки виконувалася ця задача я позбирала collectables і пройшла кілька ДУЖЕ важливих сюжетних квестів які перегравати лінь), за останні ±півтора місяця я грала десь півтори години. АЛЕ
Я дуже загорілася ідеєю перекладу ДА. І навіть знайшла як це зробити (в цілому), хоча в кількох чатиках локализаторів мені казали, що це неможливо. А потім знайшла тих хто насправді вже фактично почав, та ще й вирішив кілька питань, до яких я і не підступалася. Тож я просто доєдналася і на додачу до всіх своїх інших задач намагаюся виділяти час пофіг час, де б знайти сили на переклад)) Зважаючи на обʼєм роботи, перспектива дуже й дуже далека, але мені подобається.
Я сумувала за перекладом і навіть сама того не знала.
Проблема тільки в тому, що я стала більш бюрократична, і водночас забула багацько правил, тож треба бути дуже уважною під час роботи і готовою все по кілька раз виправляти. Але то не страшно, якщо мета - справді метя для мене))
О, а ще ми з чоловіком почали займатися боксом. Поки там більше роботи над побудовою мʼязів ніж саме бокса, але все одно, це мені значно більше подобається ніж безцільні танці чи бісячий фітнес в залі, якими я займалася раніше.
Ну і виходить, що в мене зараз значно більше соціального, ніж я звикла (і все ще наче хочеться побудувати нормальні дружні стосунки з декількома людьми, але це ж треба старатися і якось давайте ні), а отже і більше емоцій та подій, про які хотілося б десь написати (але менше сил десь писати, особливо де це хтось можливо читатиме і треба підбирати слова). Спілкування у чатиках де воно є у мене нерегулярне, і важко вийти за межі справи-мети (цікаві мені колеги теж сюди). З локалізаційною спілкою ми потрохи заходимо в синєнебо, але подивіться які полотна я пишу)) вони явно не підходять під формат. Я дуже сподівалася переїхати в Друкарню, але вона має інше спрямування, і аби просто вести блог, довелося б використовувати якісь воркераунди і почувати себе дивачкою-непроханим гостем, і напевне спілкуватися з тими, хто прийде в коментарі? Too much social interactions for me, sorry I'm out. Спеціалізовані блогплатформи мені не зайшли. І все це якось "шоб шо", коли писати з телефону не вдома мені некомфортно, вдома є купа інших справ, а блокнот (у який я дуже коротко запишу важливе і жодних "треба зробити-закінчити" на душі) завжди зі мною. Тож побачимо, може якщо я ще когось тут читатиму, я захочу і сама писати, а може й до біса це все, якщо воно більше йде від тараканів "ти ж почала", що значить "ти повинна", а не від внутрішнього бажання.
Я б закінчила традиційним скріном якогось з моїх персонажів в ДА, але за тим ноутом чоловік і його б довелося заливати на якийсь гостинг, тож ну його)) Можу тільки сказати, що моя ельфійка в ДАІ максимально дивна і то ненавмисне, мені просто жаль було витрачати години у редакторі персонажа. О, і порт на пк в ДАІ такий треш -_- З геймпадом управління стає логічнішим, але все ще не комфортним. Зате кицька на клавіатурі не заважає грі <3
Навіть вичитувати і правити не буду цього разу, найбуде)