Вы не вошли.
бля, чуваче, тримайся
дякую, анони, за підтримку
гнила вдома три дні, сьогодні нарешті трошки прояснилося в голові, ціль номер один — вийти з квартири
ціль номер два — подзвонити мамі і витримати цілу розмову
говорила з бф декілька днів тому, що коли в нас була криза, мені було дуже важко, бо здавалося, що я замкнена в клітці мого auadhd, і ця клітка зі мною всердині замкнена в клітці його auadhd як матрьошка
зараз думаю, що як мені пощастило, що ми обидва такі, я навіть не уявляю, як би я себе і свою поведінку пояснювала, якби мені доводилося маскуватися вдома
ціль номер три — випити достатньо води. я щось порахувала і зрозуміла, що майже не пʼю нічого останні дні
не подзвонила, випила літр, прогулялася буквально 15 хвилин
весь день лежала на дивані перед телевізором. мда
мене поки що не звільнили (на жаль чи на щастя
), тепер мені треба вигадати, як «мені можна допомогти» і вислуховувати геніальні поради в стилі «ну просто заблокуй час в календарі і працюй не відволікаючись в ці блоки часу»
мій менеджер мене гаслайтить казочкою про те, що він не знає, хто зараз в компанії мій би виконувати мою роботу. будь-хто? натурально будь-яка компʼютерно грамотна людина, яка вміє читати? ллм?
моя функція зараз — це тупо продиратися через погано написану документацію, на цьому все.
до нас повинен приєднатися колега, який в оксфорді формальні методи вивчав. ось тут вони звісно не знайдуть заміну за ті гроші, які вони пропонують.
смішно це все
квартира неприбрана, натурально мікрозусилля прикладую — тут папірець викинути, тут тарілку донести до умивальника
я взагалі думаю, що я викопала собі карʼєрну діру. навіть якщо уявити, що ШІ не існує — в чому мій авторитет в цій роботі? я не архітект, я не розумію операційні системи так глибоко, як потрібно, я не спеціаліст безпеки чи безпечності, я можу зібрати документи на тему про роботу інших людей, лол
в будь-якій компанії, де потрібно збирати ці документи, це може зробити будь-яка людина, в якої є основна фунція повʼязана з розробкою mission-critical / safety-critical systems. я до них навіть не підберуся
бля, як мене це все заїбало
сиділа на сайті o’reilly дивилася, чому я можу навчитися. нічому
речі, які хоч трошки sparked joy, потребують довгого і дисциплінованого навчання, а я так не здатна і вперше в житті не буду не буду сама собі брехати, що здатна
я знаю, що мені підходить модель навчання, коли я можу бути підмайстром у майстра, але я хз навіть, де таке існує і чи існує взагалі. НЕ модель навчання у вчителя, НЕ коучинг, а саме працювати/асистувати майстру, який зацікавлений в моїх навичках. така відповідальність - це єдине, що в мені викликає безпосереднє відчуття терміновості
почала писати це щоб просто неприємні думки викинути з голови, але подумала, що це непоганий прогрес — я хоч зрозуміла і маю конкретні критерії, що шукати в житті. не факт, що знайду, звісно
ще один тиждень життя прожито
їла справжню їжу сьогодні. і ліофілізовані фрукти
до залу не дійшла, зате прокинулася в вісім і почала прибирати — не знаю, де допамін взявся, але відчуваю себе вже краще, навіть в підвал занесла речі, які місяць в коридорі лежали
я володію речами, а не речі володіють мною!!! 
граю в sultan’s game, де very dubious consent одна з механік і в мене спочатку пригорало, бо без секс.насильства взагалі наче не пройти цю гру, але я все одно намагаюся
взагалі не зважаючи на трошки кривий переклад, мені подобається як написано. читала, що китайські гравці обожнюють там ворога ГГ, з яким можна союз заключити, щоб тирана скинути і ось думаю, це вони дійно саме динамікою політики і дружби захоплені, чи це так журналісти пояснили шипперинг?
хочу намалювати комікс про фентезійних хазбандос і отоме гру ще…
ще нещодавно знайшла автоперекладений сайт типу ask.fm для китайців. довго і захопленням читала — абсолютно неповторний інтернет
я думаю, японський інтернет мені б ще так взірвав мозок, якби я заглибилась
(знак, що нервова система загогюється, бо мене почало щось цікавити на вихідних. і прибирання дійсно масове було)
чому мій гіперфокус спрацьовує на абсолютно непотрібну хуйню?
не пішла в зал, не малювала, прибирала. в нас поставили контейнери для переробки папіру і пластику, нарешті дійшла до них — задихалася
вага стабільно 87
не уявляю, як я переживу робочу поїздку
сиджу генерую вайб код, який я не можу перевірити, і ніхто перевіряти не буде. клас.
три варіанти
1 вайбкодити далі, поки все не розвалиться і я не буду знати взагалі як його налагодити
2 вчитися хоч трошки програмувати
3 чесно сказати, що вибачте, ви мене не для цього наймали
що я думаю
2 - нахуй одразу
3 - було б правильно і чесно, але я аморальна людина і не збираюся сидіти під мостом, бо компанія не може найняти адекватних людей для роботи, яку потрібно виконувати. самі звільнять, якщо їм треба буде
тому вайбкодимо далі і уважно рахуємо premium requests
боже, до чого це життя дійшло
в чому взагалі сенс цього всього
колись в мене були ілюзії, що я буду розвиватися професійно, навчуся чомусь, карʼєру побудую, можливо, консультувати буду навіть, вийду на фріланс повний
а зараз професія мертва, ринок праці мертвий, професійний розвиток — смішна фраза, карʼєра — це щось взагалі фентезійне, суміжні сфери, в яких я хоч трохи орієнтуються також в кризі, і сиджу як хз хто с хз якими навичками закриваю дірки функціями то секретаря, то промтера в копайлоті
я б 5 років назад щаслива була б — вау, шанс навчитися програмувати, справжні реальні завдання. зараз так смішно. якийсь біг на рівному місці
Величезний Бінж
не уявляю, чим викликано. відчуття того, що я витрачаю час? прокрастинація з податками? завтра на роботу треба?
читала дисккрс про докінза і ШІ. не буду жартувати про біхевіортів, але як мене заїбало, що до цього всього відчуття емпатії примішується. я не знаю, може ця манера ЛЛМ чатботів якось унікально потрапляє в комунікаційні кінки, бо я взагалі не розумію, як це може курва хвилювати/захоплювати/вражати. може я просто ненавиджу вербальне спілкування
завтра
- встати рано і дійти сфотографувати клумбу
- скетч ДО початку робочого дня (до того, як прокинеться бф)
- ПОДАТКИ
- ПСИХІАТР
- по роботі зробити Хоч Щось
благаю у всіх богів допомоги у цьому великому квесті 
поки йшла до клумби, якесь відчуття було наче я — це не я. я перестала відчувати тіло і було якось спокійно секунд 30
що робити з ногами, які кров‘ю наливаються у відкритому взутті? в закритому не наливаються, але я не можу в закритому в таку пору року. худнути я не буду
…хоча я порахувала сьогоднішні калорії. я не худну, я не буду худнути, я не намагаюся відчути голод, в мене все ще епізоди трапляються, я не буду худнути, поки епізоди не розчиняться в пам‘яті. ні, я не готова, і ні, рахування калорій і дієта мені не підходять. ні, ну в цей раз точно НЕ вийде, я не делулу я не делулу
Отредактировано (2026-05-04 23:24:24)
посралась з мамою, бо почалася знову пісня «а чого ти така втомлена» і закінчилася «ну ти просто цілий день перед компʼютером сидиш, от я на роботі цілий день спілкуюся с людьми, ми там вирішуємо питання, обговорюємо»
я навіть не знала, з чого почати відповідати на цю маячню і не почала, в мене тупо бомбануло 
взагалі сама себе тепер взбісила спогадами про те, як мама все життя мене намагається змусити спілкуватися більше, «треба бути між людьми», «ну що ж ти там саменька будеш», і ось ця її дивна фіксація і здивування від того, що в мене є друзі
я десь до 13 років любила ходити з батьками на «дорослі» зустрічі, бо мене ніхто не помічав і можна просто собі сидіти, слухати, спостерігати, але в пубертаті мене перемкнуло і батьки стали помічати, що в мене щось в соціальному плані не ок. памʼятаю як я сиджу на задньому сидінні, а вони мені вичитують, бо я не хочу на якесь всрате застілля з ними йти до якогось всратого місцевого мільйонера бізнесмена. я не хочу вдягатися, я не хочу бачити батька пʼяним, я не хочу бути в незнайомому місці з незнайомими людьми, а вони все вговорюють, сварять, якісь аргументи втирають. батько щось молов про те, що треба вміти робити такі речі, якщо я хочу чогось в житті досягнути, а я хотіла просто додому на компʼютері грати
кекпук, в неділю вилітаю в чергову поїздку робочу слухати тиждень про ШІ, намагатися себе змусити думати про ШІ, говорити з людьми про ШІ через силу і тотальне бажання повернутися в номер і будувати ар нуво оранжереї в Planet Zoo якимось дивним чином батько був правий і неправий одночасно
купила одяг і капці в поїздку. треба було, звісно, замовити, бо в ТЦ ледь не вмерла. на магазин електроніки мене не вистачило, поїду без мишки
розмір uk 16, побачила себе в дзеркалі в примірочній, нічого гарного не відчула, але і кризи немає. складки жесть, які тільки дивні форми тіло не набуває
ось так і перетворилася в «тьотку» як мама каже (не буду думати про її коментарі) — тупо взяла якісь балахони на примірку аби влізти
все купила з льону, бо нічого розумнішого не придумала — я взагалі сподіваюсь, що я в готелі просиджу тиждень, але з іншого боку, хоч раз на вечерю мене потягнуть. сподівайся на краще, готуйся до найгіршого, блін
виявляється на капцях біркенсток великими буквами на застіжці написана назва бренду. не памʼятаю такого раніше, аж якось неприємно стало купувати в цей раз. якась відраза до брендів, лого і назв. треба знайти якусь більш людяну альтернативу
Отредактировано (2026-05-10 03:35:16)
прочитала класно написану порно історію - інтерпретацію міфу психеї і ероса
не для сексуальних цілей, а просто написано так весело з таким приємним ритмом 
це прекрасне відчуття, коли на тебе і твою роботу срали весь тиждень, потім довго тримали на паспортній перевірці для не-єс громадян при перельоті з ЄС країни в ЄС країну і ворота закрилися рівно за декілька хвилин до того як ти до них добігла
краще б я виспалася сьогодні. піду зʼїм великого вегетаріанського бургера
в основному я сплю цей тиждень
закриваю ноут о шостій і лягаю спати до наступного дня
ось зараз борюся, але навіть хз заради чого
краще б спала, їй-богу
завтра
- прибрати одну найбільш помітну річ в кожній кімнаті
- ШІ
- пайтон
- зарядити годинник і пройти 5к кроків