Холиварофорум

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

Мне будет положено спокойствие, что у меня конкретно эта фигня, а не какая-то другая 

Я имел в виду только подтверждение диагноза из частной клиники в пнд. Мне этот этап кажется уже ненужным)

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

Аноны, здравствуйте.
Как и где в пердях Мордора получить подтверждение/опровержение диагноза? Где провериться взрослому на РАС?

есть онлайн-клиники, которые (при необходимости) высылают рецепты по почте, и там работают психиатры, которые часто информированы в сфере РАС и СДВГ у взрослых (потому что СДВГ взрослым тоже не ставят, как правило). особенно актуально, если у человека одновременно РАС и СДВГ (анон вот выбил суперкомбо, пиздец. с СДВГ получил справку у местного врача, с РАС планирую онлайн обращаться).

▼списки врачей без стигмы⬍

https://docs.google.com/spreadsheets/d/ … /htmlview#
https://docs.google.com/spreadsheets/d/ … edit#gid=0

моя знакомая обращалась к ней, понравилось, диагноз получила (аутизм + депрессия, рецепт на АД выслали).

это не роляет для государственных органов, им глубоко насрать на всё, что тебе выписали частные конторы, поэтому ты с такой справкой не получишь ни инвалидность, ни аккомодации в универе. на работе - зависит от твоего босса. мне в этом плане очень повезло, но там и без справки знают, что я странненький, и проще под меня подстроиться, чем переделывать.
но как способ подтвердить для себя, вполне годится.

ссылка на статью из кэша гугла, потому что сайт лёг, "что делать, если подозреваешь у себя аутизм". там есть ссылки на тесты, с которыми можно прийти на прием, ну и максимально собрать свой анамнез, можно прямо по диагностическим критериям пройтись и отметить - это есть, это есть, это всегда было, проявляется так-то, жить мешает так-то. хороший врач и так про это спросит, конечно, но на всякий случай можно.
еще одна статья о том же.

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

Мне будет положено спокойствие, что у меня конкретно эта фигня, а не какая-то другая

Вот с одной стороны я поэтому хочу подтвердить диагноз (у меня прям явное РАС, да и у моей матери тоже), но с другой это мало того что никаких преимуществ не даст, так может еще и ухудшить ситуацию, если как-нибудь неудачно всплывет (я из ЛГБТ+ плюс работаю в сфере образования и чем меньше поводов тем лучше)

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

▼
списки врачей без стигмы

Эх, в моём городе один врач, и та только с детьми работает 

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

там и без справки знают, что я странненький, и проще под меня подстроиться, чем переделывать.

Анон, а расскажи, пожалуйста, про свою работу, как под тебя подстраиваются и как ты этого добился? Все, что не будет слишком личным/деанонящим.

Я для себя пока не понял, как можно работать в офисе и не сойти с ума, интересен опыт других)

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

ссылка на статью из кэша гугла, потому что сайт лёг, "что делать, если подозреваешь у себя аутизм".

Там есть контакт, куда можно написать за помощью в консультации, если не знаешь, куда бечь со своими результатами. И там что-то не очень адекватное, кажется, отвечает в чате. Написал сообщение, обрисовал туда-сюда ситуацию. Напоролся на что-то невнятное в ответ, растерялся (мягко сказано, подобрать нужных слов не могу). Прихожу в себя в доме из одеяла и стим-игрушкой в руках.

Зато тесты прошёл. Оказалось, я их два года назад уже проходил. Так что просто сверил результаты. Плюс-минус совпало.

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

Аноны, здравствуйте.
Как и где в пердях Мордора получить подтверждение/опровержение диагноза? Где провериться взрослому на РАС?

есть онлайн-клиники, которые (при необходимости) высылают рецепты по почте, и там работают психиатры, которые часто информированы в сфере РАС и СДВГ у взрослых (потому что СДВГ взрослым тоже не ставят, как правило). особенно актуально, если у человека одновременно РАС и СДВГ (анон вот выбил суперкомбо, пиздец. с СДВГ получил справку у местного врача, с РАС планирую онлайн обращаться).

▼списки врачей без стигмы⬍

https://docs.google.com/spreadsheets/d/ … /htmlview#
https://docs.google.com/spreadsheets/d/ … edit#gid=0

моя знакомая обращалась к ней, понравилось, диагноз получила (аутизм + депрессия, рецепт на АД выслали).

это не роляет для государственных органов, им глубоко насрать на всё, что тебе выписали частные конторы, поэтому ты с такой справкой не получишь ни инвалидность, ни аккомодации в универе. на работе - зависит от твоего босса. мне в этом плане очень повезло, но там и без справки знают, что я странненький, и проще под меня подстроиться, чем переделывать.
но как способ подтвердить для себя, вполне годится.

ссылка на статью из кэша гугла, потому что сайт лёг, "что делать, если подозреваешь у себя аутизм". там есть ссылки на тесты, с которыми можно прийти на прием, ну и максимально собрать свой анамнез, можно прямо по диагностическим критериям пройтись и отметить - это есть, это есть, это всегда было, проявляется так-то, жить мешает так-то. хороший врач и так про это спросит, конечно, но на всякий случай можно.
еще одна статья о том же.

Спасибо

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

там и без справки знают, что я странненький, и проще под меня подстроиться, чем переделывать.

Анон, а расскажи, пожалуйста, про свою работу, как под тебя подстраиваются и как ты этого добился? Все, что не будет слишком личным/деанонящим.

Я для себя пока не понял, как можно работать в офисе и не сойти с ума, интересен опыт других)

боюсь, что у меня очень особый случай, потому что я не в офисе. точнее, не совсем в офисе, я репетитор языков в частной районной шаражке. ну знаешь эти "частные языковые школы" в спальных районах.

▼главные факторы успеха для меня:⬍

- это не госка, так что у меня нет всякой бумажной волокиты, как в государственных школах. я никому ничего не дождик, кроме как ходить на уроки желательно подготовленным и заполнять ведомость по посещаемости. я не пишу планы уроков, хотя, возможно, стоило бы, но за счет сдвг-компонента я куда лучше импровизирую, чем действую по плану урока.
- у нас маленький коллектив, примерно одного возраста и на 99% женский (синдром единственного мужика в кабинете - это страшно, по моему опыту), поэтому мы вместе ходим на пьянки, в баню, на шашлыки, вот это всё. ногти половина из нас делает у одной и той же девочки, например    ну и живем мы почти все плюс-минус в одном спальном районе.
- у меня есть уникальные навыки, за которые мне много чего прощают. кроме английского на C2 (у нас в офисе я вроде вообще единственный с С2, остальные максимум С1), я еще знаю два условно редких языка, которые никто больше из нас вести не может, а спрос есть, один европейский и один азиатский. при этом у меня нет профильного образования, и в условно приличное место меня с моим дипломом культуролога никто не возьмет преподавать языки.
- я очень мало получаю 

▼как приспосабливаюсь⬍

- остальные знают, что мне нужно максимально четко и крайне желательно письменно доносить всю важную информацию, когда куда переносятся занятия, куда нужно явиться для каких-то процедур типа медосмотра и что взять с собой. сказать один раз устно, пробегая мимо, не прокатит. я запомню, что мне что-то сказали, но не запомню, что именно, и буду доебываться с вопросами вечность.
- максимально сохранять мне рутину, не перекидывать меня с группой из одной аудитории в другую. я буду душнить и мерзко говниться, припоминая выгнавшему меня все грехи. аналогично с "брать учебники с моей полочки и не класть их на место", я буду говниться до скончания веков.
- у меня есть категория учеников, с которой я работаю (взрослые, старшие подростки высоких уровней, редкие языки), и категории, которых я не беру совсем (дети младше 13 лет). ненавижу детей    могу только с редким языком их взять, потому что больше некому, но это в качестве большого исключения.
- внутри категории, с которой я работаю, я могу делать практически всё что угодно, если это не егэшники. у меня есть группа, на которой я экспериментирую как могу, это мои люди, они учат язык для себя, поэтому мы с ними пробуем все модные подходы и все мои безумные идеи, в это никто не вмешивается. это требует, разумеется, большого доверия от начальства, но у меня главный критерий оценки моей работы - что эта группа возвращается ко мне уже третий год, и при этом понятно, что к другому преподу они вряд ли так радостно пойдут.
- у меня есть элементы рутины вне работы, которые влияют на мое расписание. типа день Х у меня святое, я не назначаю и не переношу на него уроки. раньше 10 утра я не работаю. но могу работать до ночи онлайн, вот такие штуки. и меня не пытаются уже продавить.
- я фандомный, и меня на определенных темах заедает очень сильно, поэтому остальные над этим посмеиваются, но терпят, или просто эти темы не поднимают, зная, что я начну токовать и рассказывать про свою последнюю обсессию.
это вот что вспомнил сейчас. а, ну и с меня снимают по максимуму всякую административную хуйню типа контакта с родителями (фу), а за вещами типа оплаты занятий я и не должен следить по должности. поэтому я до сих пор не работаю на себя 

так что не знаю, насколько мой опыт тебе поможет, у меня все-таки есть специфика работы.

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

Там есть контакт, куда можно написать за помощью в консультации, если не знаешь, куда бечь со своими результатами. И там что-то не очень адекватное, кажется, отвечает в чате.

это как раз личный контакт Славы Донина, которого обсуждали на прошлой странице, что у мужика крыша съехала.
сейчас вроде сбор на рехаб ему открыли, но хз, поможет ли.
сочувствую, анон. если есть возможность с родителями поговорить, можешь еще их поспрашивать. я своей маме подсунул ASSQ, чтобы она заполнила про меня маленького, по нему тоже результат крепко в пределах аутичности.

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

сочувствую, анон. если есть возможность с родителями поговорить, можешь еще их поспрашивать. я своей маме подсунул ASSQ, чтобы она заполнила про меня маленького, по нему тоже результат крепко в пределах аутичности.

Не, не вариант. Я пытался. На пятом вопросе маман сообразила, что к чему, и закатила истерику, что я нормальный, а не больной даун. От греха подальше свернул эту затею.

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

так что не знаю, насколько мой опыт тебе поможет, у меня все-таки есть специфика работы.

Спасибо за подробный пост! Я в своём вопросе не совсем точно про офис сформулировал - имел в виду что угодно, кроме 100% удаленки.

▼Скрытый текст⬍

Преподавание звучит как магия для меня, хотя мне очень интересно пиздеть о своей профессии, и я рад что-нибудь обьяснить при возможности. Но вот налаживание контакта с людьми меня пугает, конечно. А ещё я довольно косо разговариваю ирл, стараюсь над этим работать, но все равно очень фрустрирует разница между тем, как я могу писать, и как я говорю х)

А так вот из основных проблем: мне часто говорили, что я выгляжу незаинтересованным в этой работе в целом, или в том, что говорит начальник вотпрямщас. И просьба написать все, что от меня надо, в письменном виде, часто воспринималась как недружелюбность. Наушники тоже, потому что тогда нельзя было что-то мне быстро сказать, проходя мимо. В смолл токи с коллегами я тоже плохо умею (я хожу делать те же ноготочки и могу сказать, куда, но что там обсуждать весь обед подряд, я нипанимаю). Поэтому в общем да, если выбирали, кого уволить, то обычно это был я хотя саму работу я обычно делаю хорошо.
Сейчас по некоторым причинам мб опять придётся идти в офис, заранее предвкушаю эту поебень опять.

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

И просьба написать все, что от меня надо, в письменном виде, часто воспринималась как недружелюбность.

Некоторый лайфхак от другого анона на тему "как работать в офисе и не свихнуться": я уточняю и записываю сам, что и кому от меня надо, потом ещё зачитываю вслух и спрашиваю, всё ли правильно. Записываю с датами и отмечаю, от кого была задача и с кем нужно обсудить детали, какие есть вопросы, чего не хватает.
От людей не добьёшься, чтобы они сами что-то написали.
Обычно веду эти записи в рабочей записной книжке, и у нас ещё есть электронная система учёта задач, но мне (я рядовой сотрудник) не удалось добиться, чтобы другие люди ею пользовались. Поэтому сам в ней ставлю себе задачи, которые под их диктовку записал на бумаге, а сделав - отмечаю как выполненные. Это производит хорошее впечатление, и я всегда могу ответить на вопросы "над чем ты сейчас работаешь?" и "с чего ты взял, что это нужно делать?"

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

Вот с одной стороны я поэтому хочу подтвердить диагноз (у меня прям явное РАС, да и у моей матери тоже), но с другой это мало того что никаких преимуществ не даст, так может еще и ухудшить ситуацию, если как-нибудь неудачно всплывет (я из ЛГБТ+ плюс работаю в сфере образования и чем меньше поводов тем лучше)

Обнимаю тебя, анон. Ровно та же ситуация, как будто это я сообщение писала. Не могу решиться даже заговорить об этом с любым специалистом.

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

https://facebook.com/story.php?story_fb … tid=Nif5oz - как реагировать на "ненормальное" аутичное поведение в общественных местах (укр.), авторка текста - взрослая вербальная аутистка.  Текст целиком для тех, кто не ходит в фб.

▼Скрытый текст⬍

🪐 Путівник з “НЕНОРМАЛЬНОЇ” АУТИЧНОЇ ПОВЕДІНКИ в громадських місцях.

🪐 Чому виникає, як виглядає та ЯК ПРАВИЛЬНО ПОВОДИТИСЬ, якщо стали свідками?

🪐 15 КЕЙСІВ ІЗ ПРИКЛАДАМИ.

Ставлення охоронця Всі. Свої до сина Svitlana Abalova, на жаль, очікуване. У мережі достатньо доказових дописів про те, що робити з серпокрильцем на асфальті, чи можна годувати їжаків молоком, а качок — хлібом, і чому не можна. Але аутичні люди в очах більшости — досі дикі некеровані тваринки, що становлять загрозу для “нормальних” і втамовуються єдино дресуванням за смаколик.

Усі знають, що аутисти існують. Менше знають, що дорослих, вербальних — здатних притомно висловлюватись усною мовою — і недіагностованих у дитинстві аутистів в рази більше, аніж невербальних дітей і дітей загалом. А найменше знають, що його робиться з аутистом усередині, що він хоче, та як із ним правильно взаємодіяти.

Я доросла вербальна аутистка, і маю сили інформувати про РАС трохи більш докладно та правдиво, аніж то робитимуть корекційні центри із пазлами на аватарках та пропозиціями лікувати страшну хворобу електрошокером по мізках.

🪐 Почнімо з бази, ґрунту, фундаменту.

❓️Чому аутична людина в публічному місці ходить колами, махає руками, говорить до себе, істерить у сльозах, падає долі та гатить себе кулаками по макітрі?

Вона хоче привернути увагу?
Некерована? Небезпечна? Заразна?

🟣 Аутист відрізняється від нейротипової людини найперше напрямком та розподілом сигналів у мозку, і надмірною кількістю нейронних зв’язків “там, де не треба”. Через то аутисти мають труднощі з обробкою інформації — будь-якої, але надто — сенсорної.

Кожне окреме чуття — як-то звукове, зорове, температурне, тактильне, больове, вестибулярне й подібне — у аутиста буде, окрім рідкісних випадків “нормального”, або вельми посиленим (гіперчутливість), або недостатньо стимульованим (гіпочутливість).

Окремо до посиленої чи послабленої чутливості кожне чуття може мати “мізо” - складову, “погану синестезію”. У випадку, наприклад, мізофонії важить не так гучність звуку, як неприємні тілесні відчуття: від гавкоту собаки стається загальна судома, а від різання паперу, стрижки нігтів чи волосся болять зуби та кістки.

🟣 У кожного аутиста повзунки сенсорного еквалайзера по-своєму викручені на максимум або мінімум. Випадковий приклад:

▪️ гіперчутливість до звуків (увесь світ гучніший на 10-15% за норму),
▪️ нормальна чутливість до яскравого світла, але “погана синестезія” конкретно на червоний неон у темряві,
▪️ гіпочутливість до запахів (сенсорний пошук різноманітних та сильних ароматів, занюхування паличок, свічок та парфумів),
▪️ гіперчутливість до спеки (не може вийти влітку на вулицю в більш як +25),
▪️ гіпочутливість до болю (може ходити з закритим переломом тиждень і не почувати),
▪️ гіперчутливість до їжі (перебирає текстурою та смаком),
▪️ гіпочутливість до вбиральних справ (не йтиме, поки не лопне)
— все поєднане в одній аутичній людині.

Біда в тім, що майже з будь-яким набором сенсорних аномалій перебувати в публічному місці дуже виснажливо: загострені чуття потребують розвантаження, а послаблені — додаткової стимуляціїї.

Для того, щоб аутист із гіперакузією не загнувся від шуму голосів та фонової музики в супермаркеті, а аутист із гіпочутливим вестибулярним апаратом не впав на підлогу від стояння на одному місці без опори, природа дала їм прості способи самодопомоги — моторні рухи та вокалізації.

Моторні рухи й вокалізації допомагають не лише в сенсорному питанні, а і в перевантаженні від хаотичності, незрозумілості ситуації чи раптової зміни подій.

🟣 Махання руками, ходіння колами, хитання на стільці, гризіння нігтів, повторення слів та ще сотня прикладів “побутової ненормальності” — лише природна саморегуляція аутиста в дискомфортному (люди, шуми, звуки, запахи, холод, спека, черги…) для себе середовищі.
Без того його внутрішня батарейка сідатиме в рази швидше.

🟣 Якщо аутисту не давати саморегулюватись, або тортурувати некомфортними умовами надто довго, організму не лишається нічого, як:

▪️  вибухнути від перевантаження геть некультурним чином: викричатись, виплакатись, завдати шкоди собі чи тим, хто поліз під руку заспокоювати,
▪️  або перетворитись на кататонічного овоча: втратити мову, фокус погляду, координацію рухів, сповзти по стіні та вирубитись

— усе з єдиною ціллю: екстрено натиснути кнопочку reboot, вирубившись і врубившись заново хвилин через 10-30.

Це теж є природна саморегуляція, хоч і екстремальна, і уникнути такої самовільної "розрядки" можна лише превентивно.

🟣 Мораль: аутисти, які поводяться нетиповим чином, не хворі та не заразні, а лиш намагаються саморегулювати свої перевантажені мізки.

Небезпечна саморегуляція починається на моменті важких тілесних ушкоджень — як-то розбити носа матері, батькові та поліцейському, розбити собі голову до струсу мозку... Решта — навіть легка агресія, штибу "дати собі ляпаса" — припустима за важкого перевантаження та нормальна!

🪐 Затим розгляньмо 10 СИТУАЦІЙ, що їх ви можете споглядати на вулиці чи в приміщенні, та як у них діяти.

* це — приклади природної аутичної поведінки в НОРМІ та СЕРЕДНЬОМУ — або більш як середньому, але добре замаскованому (у дорослого) — ПЕРЕВАНТАЖЕННІ. Про екстремальні перевантаження — наступним блоком.

1️⃣
Дитина чи дорослий ходить колами чи крутиться.

🟣 Причини?

▪️ Самозаспокоєння, саморозслаблення.
▪️ Гіперактивність при супутньому РДУГ.

Чули про дервішів, що ходять по колу, чи суфійське кружіння? Люди здавна помічали, що "маячити" — непогана медитація.

Бачили, як коти обходять кімнату одним і тим самим маршрутом? Повторення щораз однакового шляху навіть у межах одної кімнати заспокоює своєю ритмічністю, дозволяє менше зважати на сторонні подразники, розслабитись і поринути в свої думки. Аутист, який ходить туди-сюди, найімовірніше щасливий.

У випадку гіперактивного РДУГ (розладу дефіциту уваги з гіперактивністю) людина ходить, бо не може не ходити: надлишок енергії треба якось вивільнити. Загальмує гіперактивність хіба що медичний препарат, і той накопичувальної дії. 

🟣 Як діяти?

❌ Не виганяйте людину з приміщення: шкода від неї не більша, аніж шкода очам консерваторів від жінки в короткій спідниці та з вищою освітою.

Колись то було соціально неприйнятним, нині перестало; можливо, одного дня частиною норми стане й ходіння по колу.

✅ Зберігайте спокій та звертайте нуль уваги.

2️⃣
Дитина чи дорослий махає руками, перебирає пальцями.

🟣 Причини?

▪️Самозаспокоєння, самовдоволення.
 
Не до кінця зрозуміло, чому саме з руками пов'язана більшість моторних стереотипій аутистів, але факт у тому, що вони найбільш ефективні для розвантаження та відчуття щастя.

В деталях це, наприклад:
-  струшування кистями, скрючення пальців,
- смикання руками та крутіння долонями в хаотичні боки,
-  тримання рук зігнутими в ліктях на рівні пояса, як ніби маєте лапки тиранозавра,
- ритмічне натискання пучками всіх пальців на великий у порядку від вказівного до мізинця, і назад,
- потирання рук чи плескання в долоні,
- закручування пальців один за оден (і те саме з ногами, коли сидиш),
- махання руками довкола корпуса, ніби гребеш довкола себе по пояс у воді,
- махання руками вгору та вниз, ніби крилами, etc.

Будь-які хитромудрі рухи безпечні, не заразні та, сподіваюсь, стануть нормою публічної поведінки після кіно про чергову Венсдей.

🟣 Як діяти?

✅Зберігайте спокій та звертайте нуль уваги.

3️⃣
Дитина чи дорослий крутить щось у руках чи надмірно торкається себе.

🟣 Причини?

▪️ Самозаспокоєння, самовдоволення.
▪️ Гіпочутлива тактильність.

Неспокійні руки найліпше займати так званими fidget toys, або антистрес-іграшками, що їх удосталь у першому-ліпшому мультимаркеті Аврора. Але, коли нема що взяти в руки в публічному місці, аутисти нерідко:
- гризуть нігті (так, це ознака не лише тривоги, а й банально смачних нігтів і тактильно голодного рота!),
- граються з волоссям,
- крутять кільця на пальцях,
- смикають чи поправляють одяг,
- надміру торкаються свого лиця чи шкіри, etc.

🟣 Як діяти?

✅ Зберігайте спокій та звертайте абсолютний нуль уваги, або не дивіться.

4️⃣
Дитина чи дорослий спирається на стіни, меблі, сідає на підлогу.

🟣 Причини?

▪️ Гіпочутлива пропріоцепція.
▪️ Гіпочутлива тактильність.
▪️ Нижчий від середнього тонус м'язів.

Гіпочутлива пропріоцепція — це недостатнє розуміння свого тіла відносно простору, відносно предметів довкола, глючна координація рухів та недостимульований вестибулярний апарат.

Це відчуття себе ніби безхребетною желейною шмарклею в желейному ж первинному бульйоні, або ж відчуття світу в постійному легкому русі й хитанні, ніби ефір завихряється, як мазки на картинах Ван Гога.

Як відомо, коли стоїш, а не біжиш на біговій доріжці, то скоро впадеш.

Щоб не впасти, такому аутисту треба якось рухатись разом зі світом — підстрибуючи, кружляючи, перекидаючись, гойдаючись на гойдалці... Або, коли вже треба стояти, доводиться додатково "чіплятись" за простір: тулячись до стіни, лягаючи всім тілом на підлогу, ходячи навшпиньки або, навпаки, шаркаючи ногами невідривно від поверхні.

Інакше набиватимеш синці об кути, не вписуватимешся в повороти, падатимеш, взувши надто негнучкі кеди чи не поклавши руки в кишені, та почуватимешся dizzy, коли доводиться стояти в черзі чи на зупинці з руками по швах, і нема на що спертись.

🟣 Як діяти?

❌ Не забороняйте, хіба що попередьте спокійним тоном, якщо стіна чи підлога сильно брудна. Не питайте, чи людина п’яна і скільки випила (мене питали і то неприємно).

✅ Зберігайте спокій та звертайте нуль уваги.

5️⃣
Дитина чи дорослий торкається руками стін, меблів та предметів, видається, що вона хоче обмацати все довкола!

🟣 Причини?

▪️ Гіпочутлива тактильність.
▪️ Сенсорний пошук у доторках, текстурах, матеріалах...

Аутистам, гіпочутливим до доторків, від світу мало тиску. Важкі ковдри, міцні обійми, масажі та добренько подубасити себе чимось важким розтормошує їх із напівовочевого стану й запалює вогник жаги до життя. Навіть у дорослому віці руки sensory seekers тягнуться до всього, що бачать очі.

🟣 Як діяти?

❌ Не забороняйте того робити, тим паче в наказовій формі (може викликати протест), якщо це не музейний експонат чи, наприклад, їжа на продаж.

✅ Звертайте нуль уваги, якщо проблема не стосується вас (ви не працівник музею, не продавець їжі).

✅ ️За потреби аргументовано, спокійно поясніть, чому не варто чіпати той чи інший предмет чи поверхню. Наприклад, можна його пошкодити, пошкодити себе, він стане непридатним до продажу чи вживання…

Аутист із нормальним інтелектом, навіть невербальний, здатен розуміти аргументовані пояснення та емпатувати. В інших випадках зверніться до тих, хто його супроводжує.

6️⃣
Дитина чи дорослий видає звуки, говорить до себе випадкові слова або наспівує вголос.

🟣 Причини?

▪️ Ехолалія.
▪️ Сенсорний пошук у звуках.

Аутисти повторюють слова та фрази, аби ліпше зрозуміти їх смисл, або щоби полоскотати свій слух і рот приємними алітераціями. Це не шизофренія та не розмова з духами, а доки говориться помірним тоном, а не криком, заважає не сильніше від [без]змістовних розмов інших людей навколо.

🟣 Як діяти?

❌ Не забороняйте того робити в наказовій формі (може викликати протест), не виганяйте людину з локації.

❌ Не вдавайтесь до пояснень штибу “це соціально неприйнятно / неввічливо”: вони не будуть зрозумілі.

✅ Якщо звуки заважають особисто вам, чи аудиторії вашого місця, попросіть припинити із поясненням чому, як-то що звуки гучні, або що ви втомлені.

Аутист із нормальним інтелектом, навіть невербальний, здатен розуміти аргументовані пояснення та емпатувати. В інших випадках зверніться до тих, хто його супроводжує.

7️⃣
Дитина чи дорослий говорить ніби до вас, але дивиться повз чи геть в інший бік.

🟣 Причина? 

▪️ Природно складно триматись зорового контакту.

Більшість аутистів влаштовані так, що можуть або говорити змістовну репліку, або дивитись на обличчя, але не одночасно. Коли треба звернутись до незнайомої людини, виголосити "Як пройти до бібліотеки?" — особливо відповідальна справа, тож для ліпшої концентрації необхідно відвести погляд.

Аутисти вчаться (або їх вчать) імітувати стабільний погляд, і навіть силувати себе до нього, більшість свідомого життя. Але що більше перевантаження, то важче приховувати аутичні риси, і після пари годин у людних місцях "сипляться" навіть добре замасковані дорослі. 

🟣 Як діяти?

❌ Не вимагайте подивитись у ваш бік чи “звернутись нормально”.

❌ Не повертайте до себе голови дитини (і тим паче дорослого)

✅ Дайте відповідь так само, як і у випадку звичайної розмови. За потреби перепитайте, чи звертаються саме до вас.

8️⃣
Дитина чи дорослий раптово [скрикує та] закриває вуха / ніс / очі.

🟣 Причини?

▪️Будь-яка гіперчутливість (до світла, звуків, запахів...) чи "погана синестезія".
▪️Раптовий, неочікуваний сенсорний подразник.

Що саме "вибило" аутиста, треба дивитись по ситуації. Подразником може бути:
- різкий звук мотоциклу чи гальмування машини,
- гучно увімкнений трек чи рекламна вставка,
- гавкіт собаки,
- робота електросушарки в громадському туалеті,
- звук скотчу, що їм обмотують посилки на пошті,
- білі фари машини з-за рогу,
- блимання лампи чи вивіски,
- мимокрокодил із яскравим парфумом чи дезодорантом...

🟣 Як діяти?

❌ Не підходити — може злякатись раптового руху.

❌ Не вдаватись до тактильного контакту (не торкатись, щоб заспокоїти)

✅ Якщо ви в змозі зробити легше: стишити музику, пом'якшити світло, перестати користатись електросушаркою для рук, забрати собаку, відійти подалі, якщо це ви облились Олд Спайсом зранку — тихо зробіть це.

Якщо ні, у ваших силах лиш емпатувати.

9️⃣
Дитина чи дорослий заціпеніло, або вкрай розконцентровано стоїть кілька секунд і навіть трохи більше. 

🟣 Причини?

▪️Різновид попередньому випадку: будь-яка форма гіперчутливостей, або кілька за раз, раптовий подразник, "погана синестезія".
▪️Загальне перевантаження від багатьох факторів  і мимовільний "відпочинок".
▪️Неуважне "провалення у мрії" при супутньому РДУГ.

В кіно часто показують, що типовий аутист має реагувати на подразники бурхливо: затуляти вуха, присідати, скрикувати, ховатись...

Але частина аутистів, а надто дівчат, реагують на дискомфорт станом freeze, а не fight, і моментальною дисоціацією від своїх тілесних почуттів. Через то навіть найближчі, не те що перехожі, можуть не здогадуватись про сенсорні проблеми.

Поза тим, за кілька годин у людному місці, нехай тому ж ярмарку, сприйняття реальності просто починає "підвисати". Підвислий freeze, коли не рухається міміка, не йдуть ноги й розфокусовується погляд — щось подібне до застиглого на пару секунд телефонного екрану, коли усвідомлюєш життя на швидкості лінивця зі Звірополісу.

🟣 Як діяти?

❌ Не волати "геть з дороги", не розштурхувати й не торкатись, окрім одного випадку!

✅️ Як і в попередньому, якщо маєте змогу зменшити загальну кількість подразників — зменшіть. Якщо проходите повз, обережно миніть заціпенілого.

Просити піти, торкатись і навіть силоміць забирати з дороги як дитину, так і дорослого МОЖНА І ТРЕБА лиш в ОДНОМУ випадку: коли на його може наїхати машина.

Раптові перевантаження від звуку та світла, так сталось, часто стаються поруч із транспортом, тож врятувати людину від переходу на червоний — шляхетна справа.

🔟
Дитина чи дорослий “залип” у якійсь дії  і ніби не чує ваших слів.

🟣 Причина?

▪️Гіперфокус — надмірна концентрація на думці чи дії.

Аутист у гіперфокусі не ідентифікує власних тілесних відчуттів та зверненої мови, бо мислить монозадачно, а бачить тонельно.

🟣 Як діяти?

❌️ Не звертайтесь на саме лиш ім'я або стать: "хлопчику!", "дівчинко!" "жєнщіно!", — оклична інтонація без пояснення не викликає мотивації відірватись від цікавої справи чи думки.

❌️ Не торкайтесь людини, щоб привернути її увагу: як мінімум, це неприємні відчуття, як максимум — аутист із поганим імпульс-контролем може рефлекторно відбитись від неочікуваного подразника.

✅ Поясність, чому саме хлопчик, дівчинка або жєнщіна мають відволіктись: як-то "скоро вас змете з дороги прибиральна машина" чи "магазин зачиняється через 10 хвилин".

✅️ Будьте готові, що вас почують із 3-4 разу з [не]прихованим незадоволенням. Повторюйте скільки доведеться.

🪐 Наостанок найцікавіше: розгляньмо ще 5 СИТУАЦІЙ, що їх ви можете споглядати на вулиці чи в приміщенні, та як у них діяти.

* це — приклади ВАЖКОГО, вельми критичного АУТИЧНОГО ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ.

1️⃣
Дитина чи дорослий помітно хаотично ходить приміщенням з боку в бік, інтенсивно крутить щось у руках / перебирає пальцями / потирає руки, обличчя.

🟣 Причина?

▪️Сильне перевантаження / перезбудження.

Що гірше середовище, то більш інтенсивно треба саморегулюватись.

Дорослі, та й кмітливі вербальні діти, бачачи суспільний осуд за аутичну поведінку, вчаться приховувати — маскувати — її на людях, але це вимагає сил. Якщо з виду "нормальний" дорослий раптово вдається до стереотипій, найімовірніше, вже не стає сил "тримати лице", тобто йому вкрай важко.

🟣 Як діяти?

❌ Не докоряйте батькам дитини за невихованість і не питайте дорослих, де вони так накидались.

✅ Зменшіть ті подразники, що їх можете контролювати (світло, звук, кондиціонер), інакше тихо поемпатуйте.

2️⃣
Дитина чи дорослий стоїть / сидить у кутку чи у відносно тихій частині приміщення, закриває очі, ховає лице, має заповільнені рухи.

🟣 Причини?

▪️Сильне перевантаження.
▪️Початок шатдауну (autistic shutdown) чи власне шатдаун.

Втомлений аутист не знайшов, куди втекти та рефлекторно обрав найбільш тихий куток, щоб заклякнути й почати відмирати. Його тіло перейшло в економ-режим: погляд у розфокусі, лінгвістичні функції прикручені до мінімуму (про це далі), його задача — сховатись у нірку й вимкнутись, але, на жаль, "нірка" сталась на людях.

🟣 Як діяти?

❌ Не наближайтесь більш як на витягнуту руку та не торкайтесь людини.

❌️ Не кличте адміністратора та охорону, якщо від людини не тхне алкоголем чи речовинами!

✅ Спокійним тоном спитайте, чи можете допомогти. Якщо знаєте тихіше місце або вихід з приміщення, запропонуйте довести туди. Не чекайте на усну відповідь! 

3️⃣
Ви питаєте дитину чи дорослого, чи можете допомогти, раз, і ще один, але він НЕ ГОВОРИТЬ ДО ВАС!

🟣 Причина?

▪️Селективний мутизм (selective mutism).

Селективний мутизм — раптова нездатність вимовити слова усно — трапляється з аутистами навіть без помітних причин, як-то посеред дружньої розмови чи на касі в магазині, але найчастіше — до, після та в моменти сильних перевантажень.

Залежно від ступеню "поплави" аутист може розуміти чи не розуміти зверненої мови. Але під час мутизму точно не може на неї відповісти.

🟣 Як діяти?

❌ Не повторюйте запитання втретє й частіше: це перевантажує ще більше.

❌️ Не повторюйте запитання гучніше! Аутисти можуть втрачати здатність розпізнавати слова серед інших звуків під час перевантаження, але гучність тому не зарадить, а лиш навантажить більше.

❌️ Не термосьте людину в надії що вона відповість.

❌️ Не кличте адміністратора й охорону: крики та метушня можуть наблизити зрив.

✅️ Запропонуйте вийти з приміщення чи піти в більш спокійне місце (як-то вбиральню), коли знаєте таке. Не чекайте на відповідь, хоча вона можлива.

✅ Адаптований дорослий на початку селективного мутизму спроможний надрукувати й показати на мобілі текст, що його не треба чіпати, або що б йому допомогло, або що згоден піти.

Дитина, навчена саморегуляції, може зрозуміти потребу в ліпшому місці для відпочинку та дослухатись поради.

✅️ Коли людина не спроможна комунікувати, шукайте оком супровідників (батьків, близьких, товаришів...): вони ліпше знатимуть, що робити.

✅️ Дайте час: реакції перед шатдауном вельми заповільнені. Людина може хотіти зреагувати на вас, але не ладна зробити того моментально.

✅️ Коли супровідник не з'являється, а реакції на вас нема, за можливости (якщо ви працівник приміщення чи охоронець) глядіть за людиною: чи не полізли її обкрадати, чи вона не почала самоагресувати, та що відбувається загалом.

4️⃣
Дитина чи дорослий надто довго знаходиться в кабінці громадської вбиральні, можливо, навіть кричить або схлипує, і НЕ РЕАГУЄ на ваші питання.

🟣 Причини?

▪️Селективний мутизм.
▪️Початок мелтдауну (autistic meldown) чи власне мелтдаун.

Мелтдаун — "вибух" від перевантаження, зовні подібний до істерики.

Мелтдаун не є істерикою чи афектом, бо:

- його неможливо контролювати чи зупинити, хоча можна "відкласти" на кілька годин медичним засобом,
- він не має на меті ніякої маніпуляції чи впливу на інших людей: аутичний організм розбирається сам із собою,
- він не містить емоційно-чуттєвої компоненти, окрім голої фрустрації.

Мелтдаун наодинці може виявлятись як самим  плачем чи вокалізаціями, так і самоагресією.

Присутність інших людей під час мелтдауну зазвичай не робить краще (винятки індивідуальні), тож, оскільки громадська вбиральня є найбільш ізольованим куточком у людних локаціях, це хороше місце для непоміченого зриву. На жаль, не завжди зрив лишається непоміченим...

🟣 Як чинити?

❌️ Не повторюйте запитання гучніше та більше разів: для висновку про селективний мутизм достатньо двох.

❌ Не намагайтесь зламати двері в кабінку: під час мелтдауну аутист може битись, якщо почуватиме вас подразником

❌️ Не кличте адміністратора та охорону, буде гірше.

❌️ Не вмикайте електросушарку для рук про всяк випадок.

✅ ️Коли переживаєте, що причина не в аутизмі, зайдіть у сусідню кабінку та гляньте на стражденного згори, чи нема ознак інших критичних станів та фізичних ушкоджень. Алкоголь та речовини матимуть запах.

✅ Будьте непомітними та не завдавайте зайвого шуму. Мелтдаун мине сам за 10-20 хвилин.

✅️ Пошукайте оком супровідників людини (можливо, навіть на вході у вбиральню). Спитайте їх, чи вони знають, що робити далі: найімовірніше, знають.

5️⃣
Дитина чи дорослий попри публічність місця падає долі, плаче чи кричить, вчиняє до себе помітну агресію, як-то кусає руки чи гатить собі по макітрі...

🟣 Причина?

▪️Сильний мелтдаун.

❓️Як відрізнити сильний медтдаун від епілептичного приступу:

- під час мелтдауну немає неконтрольованих рухів тілом та очима, окрім як відштовхнути людину під рукою,
- під час мелдтауну людина радше лягає / сповзає на підлогу, аніж падає,
- під час мелтдауну не йде піна з рота, хоча присутні сльози.

Метлдаун МОЖЕ бути сумісний із епілептичним приступом, бо РАС та епілепсія коморбідні: але тоді будуть присутні ознаки обох, і найімовірніше близькі люди будуть поруч.

Аутист може природно не мати мелтдаунів, а мати лише шатдауни, а також може навчитись не доводити себе до зривів у дорослому та адаптованому віці. Утім, так щастить не всім.

🟣 Як чинити?

❌️ Не торкайтесь і не підходьте до людини, якщо ви не близькі й не звикли так робити з індивідуальної домови: аутист може битись, і сильно.

❌️ Не викликайте поліцію та швидку: мелтдаун мине швидше, ніж вони з'являться, тим паче що не зарадять.

❌️ Не говоріть до людини: вона навряд здатна обробити мову. Тим паче не кричіть і не просіть зупинитись. Нічого не питайте.

❌️ Не зупиняйте людину від самоагресії: це природна частина процесу, з людьми із надмірною самоагресією, аж до сильних травм, найімовірніше працюють чи вже попрацювали фахівці.

❌️ Пропонувати людині кудись піти вже пізно, торкатись її, щоб потягти в безпечне місце, не допоможе: виняток, звісно, дорожня смуга.

✅ Будьте непомітними, не втручайтесь.

✅️ Повідомте супровідникам про те, що сталось, якщо вони з'являться.

✅️ Не дивіться та закрийте вуха, якщо не маєте сил. Якщо маєте сили, глядіть, щоб інші люди не полізли з просьбами, криками та доторками.

Кажіть їм, що все в порядку, і все мине. Пам'ятати, що все мине — найперше правило аутиста в перевантаженні.

На фото — доросла аутична людина після того, як за добрі 20 хвилин виплакалась і настукала себе по макітрі у громадській вбиральні дніпровського KFC, а потім умилась і си вспокоїла. Hidden disabilities для загалу вельми hidden, доки найгіршим моментам нема зайвих свідків.

Але коли свідки є, важливо, щоб вони знали, що бачать і чують.

Сподіваюсь, що інформація буде корисною, а якщо дійде до того самого охоронця, то взагалі чудово. 

Поширення вітається 💜

Про те, як бренди та компанії можуть створити дійсно інклюзивні умови для аутичних дітей і дорослих — у наступному дописі.

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

Аноны, а у кого нибудь есть может статья или какой-то ресурс, который можно подсунуть партнеру и родственникам чтобы они понимали хоть немного про мой аутизм? В тиктоке вон была крутая серия "советы близким людям с СДВГ", а мне бы такое же про аутизм. Так как меня год назад диагностировали и я мощно после этого сначала впал в депрессию а потом анмаскнулся - со мной сейчас людям тяжело, а у меня нет сил объяснять что не я верблюд, а ну я функционирую просто так по дурацки

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

Мне нравятся статьи на aspergers.ru.

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

у этого анона диагностированный во взрослом возрасте СДВГ и аномально высокие результаты практически по всем тестам на РАС, надеюсь вскоре дойти до психиатра, который специализируется на этом.

▼Скрытый текст⬍

забавно, что в целом признаки РАС у меня были с раннего детства (например, я в возрасте около года мог минут сорок собирать мозаику, хотя годовалые дети в целом не склонны так долго концентрироваться на одной задаче, с социальными навыками у меня не просто жопа, а ЖОПА, сенсорных приколов дохера...), но я всегда думал, что уж это-то ко мне явно не относится.
когда узнал про СДВГ, несколько лет просто подозревал, потом сходил к одному врачу (неудачно - на жалобы про школу мне сказали "это последствия ковида, вы просто плохо помните"), потом к другому (удачно, меня хоть выслушали), начал лечиться... и тут аутизм сказал мне ПРИВЕТ, АНОН.
в смысле, симптомы прям обострились, раньше они худо-бедно компенсировались и маскировались СДВГ, но теперь меня стало переебывать уже конкретно. в чате нейроотличных я встретил людей с таким комбо и вообще узнал, что оно существует, раньше я думал, что это взаимоисключающие штуки, и понял, что я с их опытом очень рилейчусь, так что пошел проходить тесты онлайн.   
отдельный анекдот в том, что один из тестов, предназначенный для родителей и учителей ребенка, я дал пройти своей маме, не говоря ей, для чего это, и она тоже натыкала мне сильно повышенный результат прочно в аутичном диапазоне.
прочитал несколько книжек про это, окончательно убедился, что да, это оно, моя терапевтка подтвердила, что она тоже считает, что я аутист, и более того, она сама аутистка...

но, конечно, шок был изрядный, я до сих пор (полгода как) не могу толком это переварить. мне всегда казалось, что это ко мне не относится, я болтливый, импульсивный (но сука ригидный как пиздец при этом), гуманитарий (но сука я упарываюсь по определенным интересам так, что меня не заткнуть и не оторвать, мне друзья мораторий на рассказы о фандомах объявляли, иначе я просто всю встречу пиздел о том, по чему горел в тот момент, и меня было не переключить), и в целом в картинку юного шелдона не вписываюсь. хотя с социализацией у меня еще хуже, по количеству друзей ирл так точно 

этот анон дошел-таки до психиатра
таки оно, родимое, расстройство аутистического спектра.
атипичное, в смысле что в детстве не выявленное и в целом проявленное позже и существенно легче, чем в "классических" кейсах, и работать анон может, и даже с людьми.
камень с души упал, что я себе это не придумал и могу теперь не делать приписочку про "самодиагностированный", если честно. толка от диагноза во внешнем мире никакого, разумеется, на работе мне и так помогают, на учебе никаких аккомодаций не светит, но я внутри себя теперь точно уверен, что я не ебанутый, и мне не нужно "еще немного постараться, и всё будет окей". 

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

Поздравляю анон! Хорошо когда камень с души

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

как реагировать на "ненормальное" аутичное поведение в общественных местах

При вдумчивом чтении понял, что в детстве собрал 8 этих проявлений  Мне правда СДВГ ставили.

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

как реагировать на "ненормальное" аутичное поведение в общественных местах

Тоже собрал 6 признаков. Но в детстве мне ставили исключительно воспитательные пиздюли и "не позорь меня" 

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

как реагировать на "ненормальное" аутичное поведение в общественных местах

Часто разумнее всего - отнестись к текущему случаю как к явлению природы, а дальнейшие предотвращать снижением того, что способствует самой склонности к такому. Не требовать подавлять ее, а споспбствовать ее невозникновению.

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

моя знакомая обращалась к ней, понравилось, диагноз получила (аутизм + депрессия, рецепт на АД выслали).

Анон, спасибо тебе большое за рекомендацию, я сегодня сходил и получил атипичный аутизм + СДВГ, и мне даже таблетки от СДВГ выписали. Понятно, что бумажки это чисто для меня, чтобы не считать, что я выдумал эту хуйню (с), но я очень рад, спасибо тебе еще раз 

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

моя знакомая обращалась к ней, понравилось, диагноз получила (аутизм + депрессия, рецепт на АД выслали).

Анон, спасибо тебе большое за рекомендацию, я сегодня сходил и получил атипичный аутизм + СДВГ, и мне даже таблетки от СДВГ выписали. Понятно, что бумажки это чисто для меня, чтобы не считать, что я выдумал эту хуйню (с), но я очень рад, спасибо тебе еще раз 

поздравляю! я сам (#217 -это тоже я) к ней сходил, но я покупаю страттеру без рецепта, потому что я бунтарь 😂

отдельно отмечу, что сдвг + рас - это какое-то особенно злоебучее комбо, потому что где-то они друг друга компенсируют, а где-то делают существенно хуже, а все ресурсы, как правило, про что-то одно

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

отдельно отмечу, что сдвг + рас - это какое-то особенно злоебучее комбо

Спасибо за формулировку, анон, до меня внезапно дошло, что это сочетание может объяснять мою "двухрежимность".

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

Анон хотел пройти тесты, но не смог, тк минимум на четверть вопросов не знает, как ответить. Просто не знаю и все И не первый раз такое. Почему авторы тестов так редко учитывают, что человек не всегда сможет ответить, графа "не знаю" или "пропустить" вообще редко в каких тестах встречается. Эх, ладно, наверное, с этим не в этот тред, а какие-нибудь бесячки.