Холиварофорум

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

отдельно отмечу, что сдвг + рас - это какое-то особенно злоебучее комбо, потому что где-то они друг друга компенсируют, а где-то делают существенно хуже, а все ресурсы, как правило, про что-то одно

Спасибо за поздравления! Да, это то ещё веселье, хотя иногда мне везет, и аутические черты перекрывают рассеянность от СДВГ, и я даже могу неожиданно для себя сделать что-то быстро и хорошо 

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

https://facebook.com/story.php?story_fb … tid=Nif5oz - как реагировать на "ненормальное" аутичное поведение в общественных местах (укр.), авторка текста - взрослая вербальная аутистка.  Текст целиком для тех, кто не ходит в фб.

▼Скрытый текст⬍

🪐 Путівник з “НЕНОРМАЛЬНОЇ” АУТИЧНОЇ ПОВЕДІНКИ в громадських місцях.

🪐 Чому виникає, як виглядає та ЯК ПРАВИЛЬНО ПОВОДИТИСЬ, якщо стали свідками?

🪐 15 КЕЙСІВ ІЗ ПРИКЛАДАМИ.

Ставлення охоронця Всі. Свої до сина Svitlana Abalova, на жаль, очікуване. У мережі достатньо доказових дописів про те, що робити з серпокрильцем на асфальті, чи можна годувати їжаків молоком, а качок — хлібом, і чому не можна. Але аутичні люди в очах більшости — досі дикі некеровані тваринки, що становлять загрозу для “нормальних” і втамовуються єдино дресуванням за смаколик.

Усі знають, що аутисти існують. Менше знають, що дорослих, вербальних — здатних притомно висловлюватись усною мовою — і недіагностованих у дитинстві аутистів в рази більше, аніж невербальних дітей і дітей загалом. А найменше знають, що його робиться з аутистом усередині, що він хоче, та як із ним правильно взаємодіяти.

Я доросла вербальна аутистка, і маю сили інформувати про РАС трохи більш докладно та правдиво, аніж то робитимуть корекційні центри із пазлами на аватарках та пропозиціями лікувати страшну хворобу електрошокером по мізках.

🪐 Почнімо з бази, ґрунту, фундаменту.

❓️Чому аутична людина в публічному місці ходить колами, махає руками, говорить до себе, істерить у сльозах, падає долі та гатить себе кулаками по макітрі?

Вона хоче привернути увагу?
Некерована? Небезпечна? Заразна?

🟣 Аутист відрізняється від нейротипової людини найперше напрямком та розподілом сигналів у мозку, і надмірною кількістю нейронних зв’язків “там, де не треба”. Через то аутисти мають труднощі з обробкою інформації — будь-якої, але надто — сенсорної.

Кожне окреме чуття — як-то звукове, зорове, температурне, тактильне, больове, вестибулярне й подібне — у аутиста буде, окрім рідкісних випадків “нормального”, або вельми посиленим (гіперчутливість), або недостатньо стимульованим (гіпочутливість).

Окремо до посиленої чи послабленої чутливості кожне чуття може мати “мізо” - складову, “погану синестезію”. У випадку, наприклад, мізофонії важить не так гучність звуку, як неприємні тілесні відчуття: від гавкоту собаки стається загальна судома, а від різання паперу, стрижки нігтів чи волосся болять зуби та кістки.

🟣 У кожного аутиста повзунки сенсорного еквалайзера по-своєму викручені на максимум або мінімум. Випадковий приклад:

▪️ гіперчутливість до звуків (увесь світ гучніший на 10-15% за норму),
▪️ нормальна чутливість до яскравого світла, але “погана синестезія” конкретно на червоний неон у темряві,
▪️ гіпочутливість до запахів (сенсорний пошук різноманітних та сильних ароматів, занюхування паличок, свічок та парфумів),
▪️ гіперчутливість до спеки (не може вийти влітку на вулицю в більш як +25),
▪️ гіпочутливість до болю (може ходити з закритим переломом тиждень і не почувати),
▪️ гіперчутливість до їжі (перебирає текстурою та смаком),
▪️ гіпочутливість до вбиральних справ (не йтиме, поки не лопне)
— все поєднане в одній аутичній людині.

Біда в тім, що майже з будь-яким набором сенсорних аномалій перебувати в публічному місці дуже виснажливо: загострені чуття потребують розвантаження, а послаблені — додаткової стимуляціїї.

Для того, щоб аутист із гіперакузією не загнувся від шуму голосів та фонової музики в супермаркеті, а аутист із гіпочутливим вестибулярним апаратом не впав на підлогу від стояння на одному місці без опори, природа дала їм прості способи самодопомоги — моторні рухи та вокалізації.

Моторні рухи й вокалізації допомагають не лише в сенсорному питанні, а і в перевантаженні від хаотичності, незрозумілості ситуації чи раптової зміни подій.

🟣 Махання руками, ходіння колами, хитання на стільці, гризіння нігтів, повторення слів та ще сотня прикладів “побутової ненормальності” — лише природна саморегуляція аутиста в дискомфортному (люди, шуми, звуки, запахи, холод, спека, черги…) для себе середовищі.
Без того його внутрішня батарейка сідатиме в рази швидше.

🟣 Якщо аутисту не давати саморегулюватись, або тортурувати некомфортними умовами надто довго, організму не лишається нічого, як:

▪️  вибухнути від перевантаження геть некультурним чином: викричатись, виплакатись, завдати шкоди собі чи тим, хто поліз під руку заспокоювати,
▪️  або перетворитись на кататонічного овоча: втратити мову, фокус погляду, координацію рухів, сповзти по стіні та вирубитись

— усе з єдиною ціллю: екстрено натиснути кнопочку reboot, вирубившись і врубившись заново хвилин через 10-30.

Це теж є природна саморегуляція, хоч і екстремальна, і уникнути такої самовільної "розрядки" можна лише превентивно.

🟣 Мораль: аутисти, які поводяться нетиповим чином, не хворі та не заразні, а лиш намагаються саморегулювати свої перевантажені мізки.

Небезпечна саморегуляція починається на моменті важких тілесних ушкоджень — як-то розбити носа матері, батькові та поліцейському, розбити собі голову до струсу мозку... Решта — навіть легка агресія, штибу "дати собі ляпаса" — припустима за важкого перевантаження та нормальна!

🪐 Затим розгляньмо 10 СИТУАЦІЙ, що їх ви можете споглядати на вулиці чи в приміщенні, та як у них діяти.

* це — приклади природної аутичної поведінки в НОРМІ та СЕРЕДНЬОМУ — або більш як середньому, але добре замаскованому (у дорослого) — ПЕРЕВАНТАЖЕННІ. Про екстремальні перевантаження — наступним блоком.

1️⃣
Дитина чи дорослий ходить колами чи крутиться.

🟣 Причини?

▪️ Самозаспокоєння, саморозслаблення.
▪️ Гіперактивність при супутньому РДУГ.

Чули про дервішів, що ходять по колу, чи суфійське кружіння? Люди здавна помічали, що "маячити" — непогана медитація.

Бачили, як коти обходять кімнату одним і тим самим маршрутом? Повторення щораз однакового шляху навіть у межах одної кімнати заспокоює своєю ритмічністю, дозволяє менше зважати на сторонні подразники, розслабитись і поринути в свої думки. Аутист, який ходить туди-сюди, найімовірніше щасливий.

У випадку гіперактивного РДУГ (розладу дефіциту уваги з гіперактивністю) людина ходить, бо не може не ходити: надлишок енергії треба якось вивільнити. Загальмує гіперактивність хіба що медичний препарат, і той накопичувальної дії. 

🟣 Як діяти?

❌ Не виганяйте людину з приміщення: шкода від неї не більша, аніж шкода очам консерваторів від жінки в короткій спідниці та з вищою освітою.

Колись то було соціально неприйнятним, нині перестало; можливо, одного дня частиною норми стане й ходіння по колу.

✅ Зберігайте спокій та звертайте нуль уваги.

2️⃣
Дитина чи дорослий махає руками, перебирає пальцями.

🟣 Причини?

▪️Самозаспокоєння, самовдоволення.
 
Не до кінця зрозуміло, чому саме з руками пов'язана більшість моторних стереотипій аутистів, але факт у тому, що вони найбільш ефективні для розвантаження та відчуття щастя.

В деталях це, наприклад:
-  струшування кистями, скрючення пальців,
- смикання руками та крутіння долонями в хаотичні боки,
-  тримання рук зігнутими в ліктях на рівні пояса, як ніби маєте лапки тиранозавра,
- ритмічне натискання пучками всіх пальців на великий у порядку від вказівного до мізинця, і назад,
- потирання рук чи плескання в долоні,
- закручування пальців один за оден (і те саме з ногами, коли сидиш),
- махання руками довкола корпуса, ніби гребеш довкола себе по пояс у воді,
- махання руками вгору та вниз, ніби крилами, etc.

Будь-які хитромудрі рухи безпечні, не заразні та, сподіваюсь, стануть нормою публічної поведінки після кіно про чергову Венсдей.

🟣 Як діяти?

✅Зберігайте спокій та звертайте нуль уваги.

3️⃣
Дитина чи дорослий крутить щось у руках чи надмірно торкається себе.

🟣 Причини?

▪️ Самозаспокоєння, самовдоволення.
▪️ Гіпочутлива тактильність.

Неспокійні руки найліпше займати так званими fidget toys, або антистрес-іграшками, що їх удосталь у першому-ліпшому мультимаркеті Аврора. Але, коли нема що взяти в руки в публічному місці, аутисти нерідко:
- гризуть нігті (так, це ознака не лише тривоги, а й банально смачних нігтів і тактильно голодного рота!),
- граються з волоссям,
- крутять кільця на пальцях,
- смикають чи поправляють одяг,
- надміру торкаються свого лиця чи шкіри, etc.

🟣 Як діяти?

✅ Зберігайте спокій та звертайте абсолютний нуль уваги, або не дивіться.

4️⃣
Дитина чи дорослий спирається на стіни, меблі, сідає на підлогу.

🟣 Причини?

▪️ Гіпочутлива пропріоцепція.
▪️ Гіпочутлива тактильність.
▪️ Нижчий від середнього тонус м'язів.

Гіпочутлива пропріоцепція — це недостатнє розуміння свого тіла відносно простору, відносно предметів довкола, глючна координація рухів та недостимульований вестибулярний апарат.

Це відчуття себе ніби безхребетною желейною шмарклею в желейному ж первинному бульйоні, або ж відчуття світу в постійному легкому русі й хитанні, ніби ефір завихряється, як мазки на картинах Ван Гога.

Як відомо, коли стоїш, а не біжиш на біговій доріжці, то скоро впадеш.

Щоб не впасти, такому аутисту треба якось рухатись разом зі світом — підстрибуючи, кружляючи, перекидаючись, гойдаючись на гойдалці... Або, коли вже треба стояти, доводиться додатково "чіплятись" за простір: тулячись до стіни, лягаючи всім тілом на підлогу, ходячи навшпиньки або, навпаки, шаркаючи ногами невідривно від поверхні.

Інакше набиватимеш синці об кути, не вписуватимешся в повороти, падатимеш, взувши надто негнучкі кеди чи не поклавши руки в кишені, та почуватимешся dizzy, коли доводиться стояти в черзі чи на зупинці з руками по швах, і нема на що спертись.

🟣 Як діяти?

❌ Не забороняйте, хіба що попередьте спокійним тоном, якщо стіна чи підлога сильно брудна. Не питайте, чи людина п’яна і скільки випила (мене питали і то неприємно).

✅ Зберігайте спокій та звертайте нуль уваги.

5️⃣
Дитина чи дорослий торкається руками стін, меблів та предметів, видається, що вона хоче обмацати все довкола!

🟣 Причини?

▪️ Гіпочутлива тактильність.
▪️ Сенсорний пошук у доторках, текстурах, матеріалах...

Аутистам, гіпочутливим до доторків, від світу мало тиску. Важкі ковдри, міцні обійми, масажі та добренько подубасити себе чимось важким розтормошує їх із напівовочевого стану й запалює вогник жаги до життя. Навіть у дорослому віці руки sensory seekers тягнуться до всього, що бачать очі.

🟣 Як діяти?

❌ Не забороняйте того робити, тим паче в наказовій формі (може викликати протест), якщо це не музейний експонат чи, наприклад, їжа на продаж.

✅ Звертайте нуль уваги, якщо проблема не стосується вас (ви не працівник музею, не продавець їжі).

✅ ️За потреби аргументовано, спокійно поясніть, чому не варто чіпати той чи інший предмет чи поверхню. Наприклад, можна його пошкодити, пошкодити себе, він стане непридатним до продажу чи вживання…

Аутист із нормальним інтелектом, навіть невербальний, здатен розуміти аргументовані пояснення та емпатувати. В інших випадках зверніться до тих, хто його супроводжує.

6️⃣
Дитина чи дорослий видає звуки, говорить до себе випадкові слова або наспівує вголос.

🟣 Причини?

▪️ Ехолалія.
▪️ Сенсорний пошук у звуках.

Аутисти повторюють слова та фрази, аби ліпше зрозуміти їх смисл, або щоби полоскотати свій слух і рот приємними алітераціями. Це не шизофренія та не розмова з духами, а доки говориться помірним тоном, а не криком, заважає не сильніше від [без]змістовних розмов інших людей навколо.

🟣 Як діяти?

❌ Не забороняйте того робити в наказовій формі (може викликати протест), не виганяйте людину з локації.

❌ Не вдавайтесь до пояснень штибу “це соціально неприйнятно / неввічливо”: вони не будуть зрозумілі.

✅ Якщо звуки заважають особисто вам, чи аудиторії вашого місця, попросіть припинити із поясненням чому, як-то що звуки гучні, або що ви втомлені.

Аутист із нормальним інтелектом, навіть невербальний, здатен розуміти аргументовані пояснення та емпатувати. В інших випадках зверніться до тих, хто його супроводжує.

7️⃣
Дитина чи дорослий говорить ніби до вас, але дивиться повз чи геть в інший бік.

🟣 Причина? 

▪️ Природно складно триматись зорового контакту.

Більшість аутистів влаштовані так, що можуть або говорити змістовну репліку, або дивитись на обличчя, але не одночасно. Коли треба звернутись до незнайомої людини, виголосити "Як пройти до бібліотеки?" — особливо відповідальна справа, тож для ліпшої концентрації необхідно відвести погляд.

Аутисти вчаться (або їх вчать) імітувати стабільний погляд, і навіть силувати себе до нього, більшість свідомого життя. Але що більше перевантаження, то важче приховувати аутичні риси, і після пари годин у людних місцях "сипляться" навіть добре замасковані дорослі. 

🟣 Як діяти?

❌ Не вимагайте подивитись у ваш бік чи “звернутись нормально”.

❌ Не повертайте до себе голови дитини (і тим паче дорослого)

✅ Дайте відповідь так само, як і у випадку звичайної розмови. За потреби перепитайте, чи звертаються саме до вас.

8️⃣
Дитина чи дорослий раптово [скрикує та] закриває вуха / ніс / очі.

🟣 Причини?

▪️Будь-яка гіперчутливість (до світла, звуків, запахів...) чи "погана синестезія".
▪️Раптовий, неочікуваний сенсорний подразник.

Що саме "вибило" аутиста, треба дивитись по ситуації. Подразником може бути:
- різкий звук мотоциклу чи гальмування машини,
- гучно увімкнений трек чи рекламна вставка,
- гавкіт собаки,
- робота електросушарки в громадському туалеті,
- звук скотчу, що їм обмотують посилки на пошті,
- білі фари машини з-за рогу,
- блимання лампи чи вивіски,
- мимокрокодил із яскравим парфумом чи дезодорантом...

🟣 Як діяти?

❌ Не підходити — може злякатись раптового руху.

❌ Не вдаватись до тактильного контакту (не торкатись, щоб заспокоїти)

✅ Якщо ви в змозі зробити легше: стишити музику, пом'якшити світло, перестати користатись електросушаркою для рук, забрати собаку, відійти подалі, якщо це ви облились Олд Спайсом зранку — тихо зробіть це.

Якщо ні, у ваших силах лиш емпатувати.

9️⃣
Дитина чи дорослий заціпеніло, або вкрай розконцентровано стоїть кілька секунд і навіть трохи більше. 

🟣 Причини?

▪️Різновид попередньому випадку: будь-яка форма гіперчутливостей, або кілька за раз, раптовий подразник, "погана синестезія".
▪️Загальне перевантаження від багатьох факторів  і мимовільний "відпочинок".
▪️Неуважне "провалення у мрії" при супутньому РДУГ.

В кіно часто показують, що типовий аутист має реагувати на подразники бурхливо: затуляти вуха, присідати, скрикувати, ховатись...

Але частина аутистів, а надто дівчат, реагують на дискомфорт станом freeze, а не fight, і моментальною дисоціацією від своїх тілесних почуттів. Через то навіть найближчі, не те що перехожі, можуть не здогадуватись про сенсорні проблеми.

Поза тим, за кілька годин у людному місці, нехай тому ж ярмарку, сприйняття реальності просто починає "підвисати". Підвислий freeze, коли не рухається міміка, не йдуть ноги й розфокусовується погляд — щось подібне до застиглого на пару секунд телефонного екрану, коли усвідомлюєш життя на швидкості лінивця зі Звірополісу.

🟣 Як діяти?

❌ Не волати "геть з дороги", не розштурхувати й не торкатись, окрім одного випадку!

✅️ Як і в попередньому, якщо маєте змогу зменшити загальну кількість подразників — зменшіть. Якщо проходите повз, обережно миніть заціпенілого.

Просити піти, торкатись і навіть силоміць забирати з дороги як дитину, так і дорослого МОЖНА І ТРЕБА лиш в ОДНОМУ випадку: коли на його може наїхати машина.

Раптові перевантаження від звуку та світла, так сталось, часто стаються поруч із транспортом, тож врятувати людину від переходу на червоний — шляхетна справа.

🔟
Дитина чи дорослий “залип” у якійсь дії  і ніби не чує ваших слів.

🟣 Причина?

▪️Гіперфокус — надмірна концентрація на думці чи дії.

Аутист у гіперфокусі не ідентифікує власних тілесних відчуттів та зверненої мови, бо мислить монозадачно, а бачить тонельно.

🟣 Як діяти?

❌️ Не звертайтесь на саме лиш ім'я або стать: "хлопчику!", "дівчинко!" "жєнщіно!", — оклична інтонація без пояснення не викликає мотивації відірватись від цікавої справи чи думки.

❌️ Не торкайтесь людини, щоб привернути її увагу: як мінімум, це неприємні відчуття, як максимум — аутист із поганим імпульс-контролем може рефлекторно відбитись від неочікуваного подразника.

✅ Поясність, чому саме хлопчик, дівчинка або жєнщіна мають відволіктись: як-то "скоро вас змете з дороги прибиральна машина" чи "магазин зачиняється через 10 хвилин".

✅️ Будьте готові, що вас почують із 3-4 разу з [не]прихованим незадоволенням. Повторюйте скільки доведеться.

🪐 Наостанок найцікавіше: розгляньмо ще 5 СИТУАЦІЙ, що їх ви можете споглядати на вулиці чи в приміщенні, та як у них діяти.

* це — приклади ВАЖКОГО, вельми критичного АУТИЧНОГО ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ.

1️⃣
Дитина чи дорослий помітно хаотично ходить приміщенням з боку в бік, інтенсивно крутить щось у руках / перебирає пальцями / потирає руки, обличчя.

🟣 Причина?

▪️Сильне перевантаження / перезбудження.

Що гірше середовище, то більш інтенсивно треба саморегулюватись.

Дорослі, та й кмітливі вербальні діти, бачачи суспільний осуд за аутичну поведінку, вчаться приховувати — маскувати — її на людях, але це вимагає сил. Якщо з виду "нормальний" дорослий раптово вдається до стереотипій, найімовірніше, вже не стає сил "тримати лице", тобто йому вкрай важко.

🟣 Як діяти?

❌ Не докоряйте батькам дитини за невихованість і не питайте дорослих, де вони так накидались.

✅ Зменшіть ті подразники, що їх можете контролювати (світло, звук, кондиціонер), інакше тихо поемпатуйте.

2️⃣
Дитина чи дорослий стоїть / сидить у кутку чи у відносно тихій частині приміщення, закриває очі, ховає лице, має заповільнені рухи.

🟣 Причини?

▪️Сильне перевантаження.
▪️Початок шатдауну (autistic shutdown) чи власне шатдаун.

Втомлений аутист не знайшов, куди втекти та рефлекторно обрав найбільш тихий куток, щоб заклякнути й почати відмирати. Його тіло перейшло в економ-режим: погляд у розфокусі, лінгвістичні функції прикручені до мінімуму (про це далі), його задача — сховатись у нірку й вимкнутись, але, на жаль, "нірка" сталась на людях.

🟣 Як діяти?

❌ Не наближайтесь більш як на витягнуту руку та не торкайтесь людини.

❌️ Не кличте адміністратора та охорону, якщо від людини не тхне алкоголем чи речовинами!

✅ Спокійним тоном спитайте, чи можете допомогти. Якщо знаєте тихіше місце або вихід з приміщення, запропонуйте довести туди. Не чекайте на усну відповідь! 

3️⃣
Ви питаєте дитину чи дорослого, чи можете допомогти, раз, і ще один, але він НЕ ГОВОРИТЬ ДО ВАС!

🟣 Причина?

▪️Селективний мутизм (selective mutism).

Селективний мутизм — раптова нездатність вимовити слова усно — трапляється з аутистами навіть без помітних причин, як-то посеред дружньої розмови чи на касі в магазині, але найчастіше — до, після та в моменти сильних перевантажень.

Залежно від ступеню "поплави" аутист може розуміти чи не розуміти зверненої мови. Але під час мутизму точно не може на неї відповісти.

🟣 Як діяти?

❌ Не повторюйте запитання втретє й частіше: це перевантажує ще більше.

❌️ Не повторюйте запитання гучніше! Аутисти можуть втрачати здатність розпізнавати слова серед інших звуків під час перевантаження, але гучність тому не зарадить, а лиш навантажить більше.

❌️ Не термосьте людину в надії що вона відповість.

❌️ Не кличте адміністратора й охорону: крики та метушня можуть наблизити зрив.

✅️ Запропонуйте вийти з приміщення чи піти в більш спокійне місце (як-то вбиральню), коли знаєте таке. Не чекайте на відповідь, хоча вона можлива.

✅ Адаптований дорослий на початку селективного мутизму спроможний надрукувати й показати на мобілі текст, що його не треба чіпати, або що б йому допомогло, або що згоден піти.

Дитина, навчена саморегуляції, може зрозуміти потребу в ліпшому місці для відпочинку та дослухатись поради.

✅️ Коли людина не спроможна комунікувати, шукайте оком супровідників (батьків, близьких, товаришів...): вони ліпше знатимуть, що робити.

✅️ Дайте час: реакції перед шатдауном вельми заповільнені. Людина може хотіти зреагувати на вас, але не ладна зробити того моментально.

✅️ Коли супровідник не з'являється, а реакції на вас нема, за можливости (якщо ви працівник приміщення чи охоронець) глядіть за людиною: чи не полізли її обкрадати, чи вона не почала самоагресувати, та що відбувається загалом.

4️⃣
Дитина чи дорослий надто довго знаходиться в кабінці громадської вбиральні, можливо, навіть кричить або схлипує, і НЕ РЕАГУЄ на ваші питання.

🟣 Причини?

▪️Селективний мутизм.
▪️Початок мелтдауну (autistic meldown) чи власне мелтдаун.

Мелтдаун — "вибух" від перевантаження, зовні подібний до істерики.

Мелтдаун не є істерикою чи афектом, бо:

- його неможливо контролювати чи зупинити, хоча можна "відкласти" на кілька годин медичним засобом,
- він не має на меті ніякої маніпуляції чи впливу на інших людей: аутичний організм розбирається сам із собою,
- він не містить емоційно-чуттєвої компоненти, окрім голої фрустрації.

Мелтдаун наодинці може виявлятись як самим  плачем чи вокалізаціями, так і самоагресією.

Присутність інших людей під час мелтдауну зазвичай не робить краще (винятки індивідуальні), тож, оскільки громадська вбиральня є найбільш ізольованим куточком у людних локаціях, це хороше місце для непоміченого зриву. На жаль, не завжди зрив лишається непоміченим...

🟣 Як чинити?

❌️ Не повторюйте запитання гучніше та більше разів: для висновку про селективний мутизм достатньо двох.

❌ Не намагайтесь зламати двері в кабінку: під час мелтдауну аутист може битись, якщо почуватиме вас подразником

❌️ Не кличте адміністратора та охорону, буде гірше.

❌️ Не вмикайте електросушарку для рук про всяк випадок.

✅ ️Коли переживаєте, що причина не в аутизмі, зайдіть у сусідню кабінку та гляньте на стражденного згори, чи нема ознак інших критичних станів та фізичних ушкоджень. Алкоголь та речовини матимуть запах.

✅ Будьте непомітними та не завдавайте зайвого шуму. Мелтдаун мине сам за 10-20 хвилин.

✅️ Пошукайте оком супровідників людини (можливо, навіть на вході у вбиральню). Спитайте їх, чи вони знають, що робити далі: найімовірніше, знають.

5️⃣
Дитина чи дорослий попри публічність місця падає долі, плаче чи кричить, вчиняє до себе помітну агресію, як-то кусає руки чи гатить собі по макітрі...

🟣 Причина?

▪️Сильний мелтдаун.

❓️Як відрізнити сильний медтдаун від епілептичного приступу:

- під час мелтдауну немає неконтрольованих рухів тілом та очима, окрім як відштовхнути людину під рукою,
- під час мелдтауну людина радше лягає / сповзає на підлогу, аніж падає,
- під час мелтдауну не йде піна з рота, хоча присутні сльози.

Метлдаун МОЖЕ бути сумісний із епілептичним приступом, бо РАС та епілепсія коморбідні: але тоді будуть присутні ознаки обох, і найімовірніше близькі люди будуть поруч.

Аутист може природно не мати мелтдаунів, а мати лише шатдауни, а також може навчитись не доводити себе до зривів у дорослому та адаптованому віці. Утім, так щастить не всім.

🟣 Як чинити?

❌️ Не торкайтесь і не підходьте до людини, якщо ви не близькі й не звикли так робити з індивідуальної домови: аутист може битись, і сильно.

❌️ Не викликайте поліцію та швидку: мелтдаун мине швидше, ніж вони з'являться, тим паче що не зарадять.

❌️ Не говоріть до людини: вона навряд здатна обробити мову. Тим паче не кричіть і не просіть зупинитись. Нічого не питайте.

❌️ Не зупиняйте людину від самоагресії: це природна частина процесу, з людьми із надмірною самоагресією, аж до сильних травм, найімовірніше працюють чи вже попрацювали фахівці.

❌️ Пропонувати людині кудись піти вже пізно, торкатись її, щоб потягти в безпечне місце, не допоможе: виняток, звісно, дорожня смуга.

✅ Будьте непомітними, не втручайтесь.

✅️ Повідомте супровідникам про те, що сталось, якщо вони з'являться.

✅️ Не дивіться та закрийте вуха, якщо не маєте сил. Якщо маєте сили, глядіть, щоб інші люди не полізли з просьбами, криками та доторками.

Кажіть їм, що все в порядку, і все мине. Пам'ятати, що все мине — найперше правило аутиста в перевантаженні.

На фото — доросла аутична людина після того, як за добрі 20 хвилин виплакалась і настукала себе по макітрі у громадській вбиральні дніпровського KFC, а потім умилась і си вспокоїла. Hidden disabilities для загалу вельми hidden, доки найгіршим моментам нема зайвих свідків.

Але коли свідки є, важливо, щоб вони знали, що бачать і чують.

Сподіваюсь, що інформація буде корисною, а якщо дійде до того самого охоронця, то взагалі чудово. 

Поширення вітається 💜

Про те, як бренди та компанії можуть створити дійсно інклюзивні умови для аутичних дітей і дорослих — у наступному дописі.

Прочитала и собрала бинго из почти всех пунктов, особенно, если говорить о себе в детстве (и о том, что может быть связано с СДВГ). Крепко задумалась. Нет, надо уже наконец до психиатра дойти, жаль, у нас что СДВГ, что РАС только детям ставят (но хотя бы буду знать наверняка) 

(Ох уж эти моменты, когда читаешь такие статьи и выпадаешь в осадок, потому что в смысле это не у всех и не всегда, в смысле кто-то по-другому чувствует чувства и живет жизнь...)

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

жаль, у нас что СДВГ, что РАС только детям ставят (но хотя бы буду знать наверняка)

Вы все так говорите, как будто психиатр вам скажет "у вас аутизм, но я не могу написать это в официальном диагнозе", а не "да шизофрения у вас, не выпендривайтесь, какой аутизм в вашем возрасте?"

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

Вы все так говорите, как будто психиатр вам скажет "у вас аутизм, но я не могу написать это в официальном диагнозе", а не "да шизофрения у вас, не выпендривайтесь, какой аутизм в вашем возрасте?"

Мда... К каким психиатрам ты ходил? Вообще-то есть адекватные

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

"да шизофрения у вас, не выпендривайтесь, какой аутизм в вашем возрасте?"

О, почти как мой психиатр. Только с намёком, что "ну, аутизма у вас точно нет, вы ж социализированный анон, работаете, универ закончили и школу, а над сложностями в общении надо просто работать и не лениться".

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

Вообще-то есть адекватные

"Если нет хлеба, ешьте пирожные!"

Держу в курсе, что существует не только ДС. Есть ебеня, в которых полтора психиатра, и те в психо-неврологическом диспансере. Есть онлайн-приёмы, но может не быть нормального интернета для того, чтобы этот онлайн-приём вытерпеть. И аутичным нужна ТОННА сил, чтобы решиться на звонок с незнакомцем, а таких созвонов может быть нихера не один. А неэтичная психиатрия, как и карательная гинекология, всё ещё существуют в России.

Я верю, что в этом треде мы все нейроотличные, но не надо обесценивания, пожалуйста. Адекватные психиатры есть, но ты их ещё найди. А после того, как тебя отбрили "да у вас шизофрения", ты ещё долго не захочешь заново заниматься поисками нового психиатра, который может оказаться неадекватом.

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

А после того, как тебя отбрили "да у вас шизофрения", ты ещё долго не захочешь заново заниматься поисками нового психиатра, который может оказаться неадекватом.

Понимаю тебя, анон, я лет пять боялся снова пытаться идти к психиатру и даже тревожные таблетки получал у невролога из-за одной ебанутой( 

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

Анончики, сразу прошу прощения за тупой вопрос, но почему взрослым не ставят рас и сдвг? Не врубаюсь — у наших психиатров считается, что сдвг и рас проходят сами, рассасываются с возрастом или как? Просто смотрю, все аноны в курсе, а только из этого треда узнала.

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

Анончики, сразу прошу прощения за тупой вопрос, но почему взрослым не ставят рас и сдвг?

Платные могут поставить, если они прошаренные в теме, надо прям специализирующихся искать. А так потому что раньше считалось, что это взаимоисключающие расстройства. Но это уже устарело сто лет в обед.

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

Не врубаюсь — у наших психиатров считается, что сдвг и рас проходят сами, рассасываются с возрастом или как?

Не то чтобы рассасываются, у них считается, что если ко взрослому возрасту не адаптировался, знач, это шизофрения (она долго была "свалкой диагнозов"). Или УО какой-то степени.
А если говоришь-читаешь-пишешь, более-менее учишься и работаешь, чертей не гоняешь, штаны на голову не надеваешь, в транспорте ездишь и всякое необходимое в магазине покупаешь - значит, здоров.

Отредактировано (2023-08-17 22:30:53)

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

А, блин, я не понял вопрос  Думал, что спрашивается, почему их вместе не ставят.

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

Кстати, нейроотличные аноны, а у вас есть... "слуховые галлюцинации", наверное, это так называть можно... Не когда прям голоса в голове слышатся или там кошка в пустой квартире чудится, а просто типа иногда, пока засыпаешь, как будто над ухом щёлкает. У меня нет никаких глюков, я за всю свою жизнь даже вещи на стуле за бабайку не принимал, но вот это пощёлкивание, когда засыпаю, помню с юности. Не мешает, не нервирует, функционирую нормально. Просто думаю, это признак шизы, просто нервный внутренний тик (хз, бывает ли такое) или я умудряюсь слышать собственное тело изнутри?..

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

Кстати, нейроотличные аноны, а у вас есть... "слуховые галлюцинации", наверное, это так называть можно... Не когда прям голоса в голове слышатся или там кошка в пустой квартире чудится, а просто типа иногда, пока засыпаешь, как будто над ухом щёлкает. У меня нет никаких глюков, я за всю свою жизнь даже вещи на стуле за бабайку не принимал, но вот это пощёлкивание, когда засыпаю, помню с юности. Не мешает, не нервирует, функционирую нормально. Просто думаю, это признак шизы, просто нервный внутренний тик (хз, бывает ли такое) или я умудряюсь слышать собственное тело изнутри?..

В городской квартире никогда не знаешь, это ты слышишь потому что глюки или потому что от соседей или с улицы что-то такое слышно (а иногда и с твоего собственного компа, случается:)))

Плюс некоторые такие штуки нормальны и для нормотипичных людей. Так, если в квартире много лет жила кошка и человек много лет её слышал, то потом ему нормально её слышать, даже если по факту кошку увезли и в этот конкретный момент в квартире её нет. Потому что привычный звук мозг использует чтоб заполнить пустоту или чтоб распознать непонятный звук (похоже? значит оно и есть)

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

Кстати, нейроотличные аноны, а у вас есть... "слуховые галлюцинации", наверное, это так называть можно... Не когда прям голоса в голове слышатся или там кошка в пустой квартире чудится, а просто типа иногда, пока засыпаешь, как будто над ухом щёлкает. У меня нет никаких глюков, я за всю свою жизнь даже вещи на стуле за бабайку не принимал, но вот это пощёлкивание, когда засыпаю, помню с юности. Не мешает, не нервирует, функционирую нормально. Просто думаю, это признак шизы, просто нервный внутренний тик (хз, бывает ли такое) или я умудряюсь слышать собственное тело изнутри?..

Это многие нейротипики слышат, а еще как зовут по имени. Начало сна.

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

Держу в курсе, что существует не только ДС. Есть ебеня, в которых полтора психиатра, и те в психо-неврологическом диспансере. Есть онлайн-приёмы, но может не быть нормального интернета для того, чтобы этот онлайн-приём вытерпеть. И аутичным нужна ТОННА сил, чтобы решиться на звонок с незнакомцем, а таких созвонов может быть нихера не один. А неэтичная психиатрия, как и карательная гинекология, всё ещё существуют в России.

Я верю, что в этом треде мы все нейроотличные, но не надо обесценивания, пожалуйста. Адекватные психиатры есть, но ты их ещё найди. А после того, как тебя отбрили "да у вас шизофрения", ты ещё долго не захочешь заново заниматься поисками нового психиатра, который может оказаться неадекватом.

сочувствую тебе, анон, но, наверное, если первый анон написал, что надо бы сходить к психиатру, наверное, он лучше знает, есть ли у него возможность это сделать? и это не повод тебе начинать "да ну что тебе там полезного скажут"?
а то ты такой "ну вот я не могу попасть к адекватному психиатру, поэтому и остальным ходить не надо".

Анончики, сразу прошу прощения за тупой вопрос, но почему взрослым не ставят рас и сдвг? Не врубаюсь — у наших психиатров считается, что сдвг и рас проходят сами, рассасываются с возрастом или как? Просто смотрю, все аноны в курсе, а только из этого треда узнала.

▼простыня⬍

1) очень многие психиатры в принципе не очень в курсе, как аутизм и сдвг проявляются у взрослых. условно говоря, я в свое время пришел с проблемами социализации, коммуникации, сенсорными штуками, всем прочим - и мне поставили и лечилии депрессию и тревожку, потому что они тоже у меня были. только вот они были последствиями РАС и СДВГ, когда ты очевидно не справляешься с жизнью, заиметь депрессию как нехуй делать. особенно если еще не понимаешь, почему ты не справляешься и что делать.
2) многие психиатры не в курсе, что не все перерастают РАС и СДВГ. условно, ну, может, в детстве у вас по анамнезу и был СДВГ, который все прохлопали, только вот это болезнь детская и у взрослых проходит. ну, или перерождается во что-то еще. методические рекомендации не все читают, повышение квалификации (реальное, а не по бумажкам) - штука добровольная, если врач не хочет воспринимать новые знания, он и не будет. хоть на двадцать конференций сходит, если он не открыт к новому, толка не будет. у врачей вообще выгорание очень частая штука, особенно у психиатров, потому что публика все-таки тяжелая.
3) есть мнение, что если в детстве такого диагноза не стояло, ставить его впервые во взрослом возрасте нельзя. это, насколько я понимаю, миф, который растет из факта, что симптомы РАС и СДВГ должны присутствовать с детства - а вот бумажек об этом может и не быть в силу разных причин, и это, по идее, не должно быть препятствием на пути к диагнозу. может, ребенок из семьи старообрядцев, который вообще до 18+ лет врачей не видел, откуда у него возьмется детский диагноз? или как этот анон, с детства был умненький и способный, поэтому родители считали, что со мной все ок, учусь-то я хорошо. а что у меня конфликты с учителями, истерики и травили вообще во всех детских коллективах - это так, просто анон не умеет себя правильно поставить.
4) кто-то из врачей может устно сказать, что да, симптомы похожи на искомое, но в бумажке не напишем, потому что вам это ничего не даст. мне так врач, который поставил СДВГ, сказал на робкие вопросы про аутизм. от СДВГ хоть лекарства есть, а РАС в принципе не лечится, там только компенсировать дефициты и лечить сопутствующее, а сама эта выписка эффект имеет чисто психологический.
5) бывают еще завороты сознания, я уже рассказывал, как мне в ответ на описание симптомов СДВГ с детства сказали, что это последствия ковида, просто я плохо помню свое детство, начиталась хуйни в интернетах и теперь придумываю себе проблемы вместо того, чтобы жрать феназепам и не выебываться. сюрприз, феназепам не помог нихуя 
6) по логике это должно быть раньше в списке, но я баклан: многие не хотят ставить диагноз, потому что вы адаптированы и не бьетесь головой о стену, говорить можете, работать можете, нахуя вам диагнозы? жили как-то до этого, скомпенсировались, вот и живите себе спокойно дальше.

но я отмечу, если что, что это не уникально СНГшная проблема. про недодиагностику взрослых, особенно женщин (и т*людей), активно пишут и в англоязычных пространствах, хотя ситуация потихоньку меняется.
из тех стран, про которые я слышал, лучше всего с этим в Израиле, интересно, почему
https://autismjournal.help/articles/eli … -vzroslymi - статья на тему

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

кто-то из врачей может устно сказать, что да, симптомы похожи на искомое, но в бумажке не напишем, потому что вам это ничего не даст. мне так врач, который поставил СДВГ, сказал на робкие вопросы про аутизм. от СДВГ хоть лекарства есть, а РАС в принципе не лечится, там только компенсировать дефициты и лечить сопутствующее, а сама эта выписка эффект имеет чисто психологический.

Вот про это, кстати, можно отвечать "ну вы всё равно напишите, мало ли, может, я уеду в страну, где при РАС как-то помогают и будет полезен установленный диагноз". Да и вообще жизнь меняется, мало ли что будет через 5 и 10 лет.

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

Просто думаю, это признак шизы, просто нервный внутренний тик (хз, бывает ли такое) или я умудряюсь слышать собственное тело изнутри?..

Это гипнагогические галлюцинации, они бывают у многих.

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

а то ты такой "ну вот я не могу попасть к адекватному психиатру, поэтому и остальным ходить не надо".

Арон, я ответил на замечание другого анона, который сказал, что надо ходить к адекватному психиатру, если твой говорит какую-то дичь. И я в целом согласен, но ты пойди ещё найди адекватного психиатра, у них на лбу это не написано. А большой выбор из психиатров с отзывами есть не везде. Ходить надо. Просто если человек не нашел с первого раза нормального спеца, не надо говорит «мда, куда ты смотрел, надо адекватного было выбирать».

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

Это гипнагогические галлюцинации, они бывают у многих.

Это многие нейротипики слышат, а еще как зовут по имени. Начало сна.

Странно, что психиатр мне вот это вот вообще не сказал. Но предположил, что это нервные глюки и выписал снотворное 
Если что, к тому психиатру я больше не хожу. А снотворное иногда пью, когда вообще заснуть не получается. Так что оно пригодилось, хоть и не по истинной причине.

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

это, насколько я понимаю, миф, который растет из факта, что симптомы РАС и СДВГ должны присутствовать с детства - а вот бумажек об этом может и не быть в силу разных причин, и это, по идее, не должно быть препятствием на пути к диагнозу

Насколько мне известно, препятствием к диагнозу это является потому, что невозможно достоверно узнать, действительно ли проявления начались именно в раннем детстве (а это важнейший диагностический критерий). Можно узнать только с чьих-то слов, а они могут быть ложью или добросовестным заблуждением. Вдруг на самом деле началось в подростковом или взрослом возрасте, а человек нафантазировал и сам себя искренне убедил, что был таким всегда?

может, ребенок из семьи старообрядцев, который вообще до 18+ лет врачей не видел, откуда у него возьмется детский диагноз? или как этот анон, с детства был умненький и способный, поэтому родители считали, что со мной все ок, учусь-то я хорошо. а что у меня конфликты с учителями, истерики и травили вообще во всех детских коллективах - это так, просто анон не умеет себя правильно поставить.

К сожалению, это хоть и оправдания, но не аргументы. В смысле, конечно, бывает и такое, что РАС есть, а диагноза в детстве не было. Но все равно диагностика взрослых недостоверна по факту. Точно уже никак не узнать, РАС это или шизоидное расстройство личности, например, поэтому диагноз ставят исходя из текущего психического состояния.

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

Блин, меня даже как-то...задевает, что при РАС могут поставить шизофрению. По моим ощущениям и личному опыту общения это небо и земля.
И диагноз ведь можно ставить не только со слов. Например, могут быть старые медкарты, по которым видно, что проявления были давно, только диагнозы другие ставили, характеристики из детсада/школы и все такое. У меня лично остались дневники, которые я вёл с детства, и достаточно много видео где-то от 1,5 до 15 лет. Не факт, конечно, что кому-то надо в это зарываться, но мне хотя бы есть чем подтвердить свои слова, что некоторые вещи были со мной всегда.

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

Вдруг на самом деле началось в подростковом или взрослом возрасте, а человек нафантазировал и сам себя искренне убедил, что был таким всегда?

Если человек так сильно нафантазировал, что дошел до психиатра с жалобами, то он вряд ли здоровый чел без каких-либо особенностей. Соответственно, очень странно его разворачивать с фразой «вы здоровы, идите отсюда».

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

Соответственно, очень странно его разворачивать с фразой «вы здоровы, идите отсюда».

Так никто и не говорит, что здоровый, обычно ставят шизоидное или шизотипическое. Еще ОКР и ПТСР могут давать похожую картину. Если проявления, характерные для РАС, начались во взрослом возрасте, это другое расстройство.

Отредактировано (2023-08-18 15:28:54)

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

Так никто и не говорит, что здоровый, обычно ставят шизоидное или шизотипическое.

Я просто видел много историй, когда не ставили ничего, а говорили «ой, да вы здоровы и выдумываете хуйню, до свидания». И они лично для меня намного больше проблема, чем то, что в бумажке напишут шизоидное.

Анон

Re: Аутизм, синдром Аспергера, РАС (не дайри-)

жаль, у нас что СДВГ, что РАС только детям ставят (но хотя бы буду знать наверняка)

Вы все так говорите, как будто психиатр вам скажет "у вас аутизм, но я не могу написать это в официальном диагнозе", а не "да шизофрения у вас, не выпендривайтесь, какой аутизм в вашем возрасте?"

Ну врядтли психиатр вообще так скажет